Ця брама – один із рідкісних зразків цивільних мурованих споруд на Поліссі.
Золоті ворота Полісся
Сергій НАУМУК, заступник головного редактора «Газети Волинь»
На них мало звертають увагу. Місцеві звикли, туристи заходять нечасто. Товариш якось поділився: «Стільки разів бував у Любешові, але все не траплялося оглянути селище. Тому був позитивно вражений, коли побачив парк, монастир та в’їзну браму». Приміряв ці слова до себе і зізнаюся, що, на жаль, так само бував у Любешові, але щоразу за справами не знаходив часу пройтися тихими вуличками поліського містечка, подивитися на браму
Нині з усіх старовинних будівель залишилася лише вона. За нею колись починалася садиба. Та ще старовинний парк.
А були часи, коли про цей маєток було відомо далеко за межами Любешова. Спочатку садибою володів Ян Дольський, затим — Михайло Вишневецький. 1754-го Любешів переходить у власність брацлавського каштеляна Яна Антонія Чарнецького. Якраз за рік до того в любешівській школі піярів розпочав навчання тихий хлопчина. Ще чотири роки він міг спостерігати, як новий власник активно розбудовує садибу. Тепер ім’я героя боротьби за незалежність Польщі та США Тадеуша Костюшка знають далеко у світі. Брама стоїть напівзабута.
Передбачено облаштувати на першому поверсі адмінприміщення, санвузол і котельню, а на другому — адмінприміщення та виставкову залу.
Хоча не можна сказати, що її вже зовсім обходять увагою. Любешівці вже кілька років порушують проблему реставрації в’їзної брами. Народилася ініціатива збору коштів від людей. Звісно, цими гривнями годі оперувати при реставрації, їхній збір швидше свідчить про небайдужість громадян.
Та й влада приділяє увагу. Ще на початку року Любешівська селищна рада звернулася до проєктного інституту щодо розроблення проєктно-кошторисної документації на реставраційні роботи. Нещодавно стало відомо, що їх перекваліфікували з реставрації на музеєфікацію. Їхня вартість — майже 4,5 мільйона гривень. Проєктом передбачено облаштувати на першому поверсі адмінприміщення, санвузол і котельню, а на другому — адмінприміщення та виставкову залу.
Тож брама, яку порівнюють із Золотими воротами Києва, ці справжнісінькі Золоті ворота Полісся, таки має шанс на нове життя. Звісно, це тільки перші кроки, бо проєкт ще треба погодити з Міністерством культури, молоді та спорту, отримувати дозволи тощо. Але шлях вже розпочато. Шлях до того моменту, коли в’їзна брама засяє красою, коли там діятиме повноцінний музей, коли Золоті ворота стануть тим, чим повинні бути – справжньою перлиною Волинського Полісся.
Зрештою, це ж символ Любешова.
