Рожева мрія волинського садівника — ​червоний лимон

Усе почалося із звичайного зацікавлення. Якось Володимир почув про київського селекціонера, який вирощує екзотичні рослини. Поїхав до нього, побачив та вирішив і собі створити щось подібне. На той час він працював керівником відділу гуртової торгівлі у приватній фірмі і мав справу з квітами та добривами. Це, безперечно, було перевагою, але доти мій співрозмовник не мав справи навіть зі звичайними плодовими деревами. Але охота гірше неволі — ​Володимир твердо вирішив вирощувати екзотичні для Волині рослини.

Почав із будівництва теплиці. Вона незвична: заглиблена у ґрунт більш ніж на два метри. Стіни з бетонних блоків утеплені пінопластом та спеціальною плівкою. Зверху теплиця накрита полікарбонатом і притінена двома шарами сітки, щоб не було забагато сонця. А так деревцям у самий раз.

— Я не маю з чим порівняти, бо традиційної теплиці не доглядав. Але по тому, що спостерігаю, можу зробити висновок, що вона значно економніша. Взимку навіть у найбільші морози ми опалюємо її з 19–ї до півночі, тобто п’ять годин, — ​Володимир підходить до розташованої в кутку печі з водяною сорочкою (до речі, власної конструкції). — ​А вранці тут температура не нижче за 10 градусів тепла. Цього цілком достатньо. Взимку рослини не розвиваються, а відпочивають. Зате, накопичивши енергію, навесні дають добрий ріст.

Знання здобував сам: перечитував усе, що можна. Помилок, зізнається, було чимало. Врешті з трьох саджанців Володимир Болотін виростив цілий лимонний сад. Живцює та прищеплює все сам.

 Нині садівник вирощує так зване дерево-сад. На одній рослині прививає лимон, мандарин, цитрон, кумкват та пальчиковий лайм.

— Цей метелик — ​шкідник? — ​знімаю з листка мертву комаху.

— Так, можливо, він десь відклав личинку. Але ми хімією стараємося не обробляти, бо вважаємо, що це шкідливо, — ​каже Володимир. — ​Тому я краще зберу комах, аніж буду пирскати всю теплицю. Ну скільки з’їсть одна гусінь — ​три листочки? Це не страшно.

Нині у колекції Болотіна, окрім лимона, є цитрон (його ще називають «рука Будди» через специфічну форму плодів), мандарини, апельсини, кумкват, лимони, інжир, лавр. На підході лайм та червоний лимон. Як зізнався пан Володимир, останнє дерево — ​це його рожева мрія. Щоправда, ці культури поки не продають, бо деревця ще тільки ростуть.

— Найневибагливіший — ​лимон. Це рослина для новачків, які не мають досвіду у догляді за екзотичними культурами. Вона добре пристосована до кімнатних умов, бо має величезні листки, завдяки яким легко насичується киснем, — ​пояснює господар. — ​Я вирощую тільки один сорт. Навіть фахівці не можуть розрізнити: це Пандероза чи Київський крупноплідний. А от «руку Будди» для мене вирощувати найскладніше.

Також багато клопоту з мандаринами та апельсинами, які треба щепити, бо вони погано вкорінюються живцями. Через те ці культури коштують дорожче. Нині садівник вирощує так зване дерево–сад. На одній рослині прививає лимон, мандарин, цитрон, кумкват та пальчиковий лайм. Справжній тобі садок у горщику!

Плоди лимона важать близько 1 кілограма. Їх не продають, а дарують друзям або споживають самі. Торгували тільки оптом, але цього року через великий попит почали продавати саджанці вроздріб на Завокзальному базарі.

— Загалом ринок цитрусових ще розвивається. Покупцям пропонують багато привозних італійських дерев, які значно дорожчі через доставку та розмитнення. Наші споживачі не привчені до таких екзотів, вони звикли вирощувати лимони з кісточок. І коли бачать наші плоди, то здивовано мацають їх і питають, чи це не з пластику, — ​усміхається Володимир. — ​Люди не вірять, що таке можна виростити вдома. Але вже є клієнти, які задоволені нашою продукцією. Голова громади Олена Твердохліб і багато княгининських вчителів вирощують наші лимони. Усі задоволені. Цю справу треба любити, а не розглядати в першу чергу як бізнес.