«Робіть щеплення від дифтерії й не панікуйте!» — кажуть у МОЗ. А чим лікуватимуть!?

…пристрастями з приводу вакцинації

Щодня чую розмови про дифтерію. Чи достатньо одного щеплення, чи необхідно три? Погоджуватися на безкоштовну індійську вакцину чи купувати дорогий Бустрикс? «Запитайте в лікаря» — не проходить, мовляв, медики бояться говорити правду та й не завжди переймаються нашими тривогами.

Пригадую, торік, коли ще ажіотажу не було, мої колеги з «Газети Волинь» виявили бажання колективно подбати про свою безпеку. Доручили мені організувати тимчасовий пункт щеплень в редакції, на віддяку ми мали опублікувати «фотозвіт» про цю подію — як своєрідну пропаганду вакцинації. Зателефонувала у міське, в обласне управління охорони здоров’я. Наче й не відмовили, пообіцяли посприя­ти. Та, очевидно, не схотіли завдавати собі клопоту чи забули. Зате звинувачувати журналістів в антивакцинальних настроях чиновники в нас люблять за кожної нагоди.

Тому й не роздаю порад на дражливу тему. Просто рекомендую читати, що пишуть з цього приводу авторитетні фахівці. Про те, що вакцинуватися потрібно, аби перебіг недуги був легшим. Що щеплення не впливає на циркуляцію збудника, на можливість заразитися самому й заражати інших. І що не у всіх вакцинованих організм відповідає достатнім виробленням антитіл проти токсину.

Тим, хто нервово сіпається, пригадуючи, скільки часу минуло після останнього щеплення проти дифтерії, цитую точку зору Андрія Волянського, завідувача лабораторії Інституту мікробіології та імунології: «Існує загальноприйнята як у професійному середовищі, так і серед дилетантів думка про те, що дорослим необхідно вакцинуватися від дифтерії один раз на 10 літ. Але, наприклад, у Франції, Ліхтенштейні, Португалії щеплення роблять у 25, 45, 65 років, потім — раз на 10 літ. У Великобританії — в 14, а потім — раз на 20 років. Голландія, Фінляндія, Ісландія, Мальта, Чехія, Данія, Хорватія, Угорщина не вакцинують дорослих. А як потрібно? Необхідно щеплюватися, коли рівні антитіл падають нижче 0,1 МЕ/мл. А коли вони падають? Дослідження свідчать, що впродовж 10—30 років. Тобто, людям, які були щеплені, необхідно визначити концентрацію антитіл…»

На жаль, на такі дослідження, які можна зробити не в кожній лабораторії, потрібно розкошелитися. Але іншого способу переконатися, що ваш організм відреагував на стандартну схему захисту, нема. Однак лікарі, як правило, про це не розповідають. Не коментують і сумнівів паціє­нтів щодо вибору вакцини. Є ж такі «розумники», які начиталися в інтернеті, що у безплатній АДС мало дифтерійного компоненту, багато алюмінію. А їм у відповідь: «Не морочте голову!»

…як нема, то й за гроші не купиш…

Приказка про брак здорового глузду найкраще ілюструє теперішню ситуацію із загрозою дифтерії. Два роки в Україні балакаємо про можливий спалах смертельної недуги, але ніхто не подбав про стратегічний запас протидифтерійної сироватки, що є єдиним порятунком для потенційних жертв.

«На сьогодні проблема не з самим захворюванням, а в тому, що у нас немає готовності відповідати адекватно на будь–які спалахи інфекційних хвороб…» — визнає радниця глави МОЗ, авторитетний інфекціоніст Ольга Голубовська. За її словами, протидифтерійного імуноглобуліну мали на кінець жовтня мізер, недостатньо навіть для тих, хто вже захворів. А вводити сироватку необхідно всім, на одного дорослого пацієнта потрібно приблизно 50 доз.

Купити її у разі біди не зможемо навіть за найбільші гроші, бо у вільному продажу протидифтерійного імуноглобуліну немає. Він виготовляється в Індії та Росії, Європа має його лише для внутрішнього користування. В Україні, як у нас водиться, випрошували, де можна, «по дрібці», розраховуючи, що якось воно буде. Вийти на міжнародний ринок та придбати протидифтерійну сироватку в стислі терміни у великих обсягах надзвичайно складно. От і спробуй тут зберігати спокій!

Два роки в Україні балакаємо про можливий спалах смертельної недуги, але ніхто не подбав про стратегічний запас протидифтерійної сироватки.

До речі, у п’ятницю МОЗ та Центр громадського здоров’я України провели прес–брифінг, де оприлюднили оперативну інформацію про епідемічну ситуацію щодо дифтерії. Очільниця відомства Зоряна Скалецька розповіла, що в жовтні зареєстровано 19 підтверджених випадків цієї недуги. Вакцини в Україні достатньо, планують закупити ще 2 мільйони доз для дітей та 5 мільйонів — для дорослих. Складніша ситуація із сироваткою. До кінця листопада буде ще 150 доз, які надасть посольство Індії. На початку грудня в Україні має нараховуватись 450 доз сироватки, котрих повинно має бути достатньо для лікування усіх хворих.

Дитячий імунолог Федір Лапій пояснив, звідки така впевненість: «Настанови, якими ми користуємось, чітко вказують: якщо діагноз дифтерії встановлений після сьомого дня з часу початку захворювання, то сироватка і не вводиться».

А ще наприкінці минулого тижня стало відомо, що Зоряна Скалецька відтепер не потребує радників. Знаючі люди кажуть: вона зробила таку заяву, коли довідалася, що одна з них — професор Ольга Голубовська — на своїй сторінці у Facebook висловила сумніви щодо якості вакцини від дифтерії, закупленої за державний кошт.

…чужою традицією, що попахує чортівнею

Дорідні гарбузи прикрашали минулого тижня вітрини багатьох розважальних закладів, кафе й ресторанів. Стара сільська жінка аж зупинилася біля одного з них на проспекті Волі: «А в мене ще більші вродили, свиней ними годую. А тут нащо повикладали?». Побачила б вона ще шабаші розпатланих, розмальованих демонів, відьом і привидів…

У Хелловін, ніч напередодні католицького Дня всіх святих, за стародавньою легендою, уся нечисть виходить на землю, щоб правити бал. Не всі з тих, хто слідує чужій традиції, знають історію цього свята, в якому переплелося різне коріння, починаючи з кельтів. Для молоді це просто привід влаштувати маскарад, повеселитися.

Задовго до 1 листопада дівчата–студентки повісили у фоє університету паперові гірлянди з намальованими гарбузами. Майбутні вчительки англійської мови можуть розповісти багато про цей символ Хелловіну. Про те, що 31 жовтня мертві приходять на землю, а разом із ними — темні сили. Щоб обдурити їх люди пере­одягалися у страховиська і запалювали свічки в гарбузах, аби відлякати нечисть.

Противники цього свята стверджують, що, навпаки, воно звеличує диявола і брати участь у ньому — гріх. Краще піти до храму. 2 листопада — Дмитрівська субота, яку ще називають Батьківською, день, коли поминаємо померлих. Чи багато молодих людей знають про це, відвідують богослужіння? На жаль, не нагадують про важливість молитовної турботи про покійних рідних і знайомих учителі та викладачі, та й у сім’ях розмовляють на подібні теми рідко. От і минулої суботи в церквах було небагато молоді. Так і беруть гору модні, але сумнівні чужі традиції.