Після публікації «Волині» проблема набула розголосу і навіть розглядалася на засіданні комісії Волинської обласної ради.
Не маєш перепустки — на город не потрапиш?
Питання безперешкодного доступу до земельних паїв мешканців сіл Рівненської ОТГ Любомльського району, розташованих у прикордонні, вже не перший рік обговорюється на всіх рівнях. Селяни зверталися до місцевих депутатів, районної та обласної влади, просили підготувати звернення до вищих посадових осіб у столицю. У чому ж справа?
Більша частина цих наділів (усього таких 800 гектарів) розташована між лінією державного кордону і лінією прикордонних інженерно–технічних споруд. Остання, за словами селян, обмежує доступ і безперешкодне (без спеціальних перепусток) пересування до земель приватної власності з метою використання за цільовим призначенням. На сінокосах, які не обробляються, ростуть самосіви та чагарники, що, до речі, суттєво заважає здійснювати охорону державного кордону. Людей обурює, що про запланований перетин смуги ІТС треба попереджати не менш як за три години. А якщо необхідно потрапити за цю смугу транспортним засобом — ще й вказати його марку і номер. Як же бути тим, у кого техніка саморобна?
Крім того, лінія ІТС облаштована дротяними загородженнями з використанням армованої колючої стрічки «Єгоза», яка є дуже небезпечною для людей, при контакті вона спричиняє серйозні рани. У таку небезпечну пастку можуть потрапити й тварини, в тому числі і свійські, що завдасть значної матеріальної шкоди місцевим жителям. На території цієї об’єднаної громади, крім паїв, є землі, які визначені місцями масового відпочинку, «зеленого» туризму та такі, що мають статус інвестиційно привабливих. Трапляється, що лінія інженерно–технічних споруд розміщена на відстані
3—4 кілометрів від лінії державного кордону.
Мешканці сіл вважають, що це є пережитком радянських часів, який обмежує їхні права.
Мешканці сіл вважають, що це є пережитком радянських часів, який обмежує їхні права. Тому й звернулися в Державну прикордонну службу з проханням не допустити встановлення у прикордонній смузі загородження із застосуванням «Єгози», а до Волинської ОДА — ініціювати прийняття нею відповідного документа щодо зміни прикордонної смуги в межах Рівненської ОТГ. На одному зі сходів Рівненської сільської ради пропонували розглянути можливість перенесення лінії ІТР у стометрову зону від лінії державного кордону, що сприяло б приведенню в належний стан земель — як для спрощення охорони кордону, боротьби з контрабандою, так і забезпечення конституційних прав громадян. До речі, на встановлення у прикордонні такого загородження та й на облаштування лінії ІТС загалом витрачаються значні кошти. А їх можна було б використати ефективніше, зокрема придбати сучасне спорядження для прикордонників — тепловізори, квадро– та гексакоптери, квадроцикли тощо. А то виходить, що через кількох правопорушників (а такі, очевидно, є) мають страждати всі мешканці.
По інший бік кордону (який розділяє нас із Євросоюзом, куди ми дуже прагнемо ввійти), у сусідній Польщі, люди вільно пересуваються у прикордонній смузі, купаються у водоймах, розважаються, рибалять, зрештою почувають себе господарями на своїй землі. А в нас, на жаль, не на всіх таких територіях можна безперешкодно це зробити. І ніхто не думає про те, що подібні методи охорони кордону поблизу Європейського Союзу можуть додати суттєвих іміджевих втрат нашій державі.
Днями постійна комісія Волинської обласної ради з питань міжнародного співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків та інвестицій підготувала звернення до Президента Володимира Зеленського, в якому просить, аби відповідні органи державної влади врегулювали питання щодо заборони використання в прикордонних зонах армованої колючої стрічки, а також внести зміни до чинних нормативно–правових актів України для безперешкодного доступу мешканців прикордонних районів до своїх земельних паїв, інших об’єктів приватної та комунальної власності.
