Рецепт: спробуйте записати собі 20 позитивних рис своєї малечі.
Мамині страхи. Колонка Оксани Коваленко
Не раз так буває — дивишся на те дитя, що наводить свій порядок у хаті, — і думаєш, як то складеться твоє життя, дитино; минають роки, уже поглядаєш на дівочі нігті, підмальовані синім лаком, чи на синові обкарнані під моду штани — і сподіваєшся, що це не передвісники найжорсткіших підліткових вибриків із поганими компаніями, алкоголем, нічними пропаданнями і зухвалими заявами. А якщо ще попадеш у резонанс із якоюсь історією з новин чи життя знайомих, то ті страхи пухнуть, як дріжджове тісто. Що з тим робити?
Для початку непогано згадати закон збереження енергії: нічого з нічого не виникає, тобто якщо я роками спостерігаю за дорослішанням свого чада, то й знаю в основному, що від нього чекати в типових ситуаціях. А щоб очікування було більш райдужним, пробуймо покладатися на дитину таку, якою ми бачимо її у своїй хорошій уяві — талановиту і працьовиту. Тільки покладатися треба на її реальні сильні сторони і реальні вроджені здібності. Це рецепт! Перевірено, що малі тягнуться до того рівня, який батьки демонструють своїм ставленням.
Таке правило я вичитала у Вікі Хьофл, педагога і багатодітної мами, яка розробила систему тренінгів для батьків, що вчаться «триматися на воді виховання». Хьофл відстежила, що коли мами й тати підкреслюють позитивні уміння сина чи доньки, то досягають кількох цілей. По–перше, дітям складно щось заперечити мамі, коли та, прохаючи допомоги, відзначає їхні чесноти. По–друге, якщо дітей хвалити за «плюси», вони їх продовжують розвивати (і не так надокучають поганою поведінкою, важко насолити людині, яка показує, що в тебе вірить). По–третє, батьки дають дитині зрозуміти, що справжня вона тоді, коли спокійна і впевнено себе почуває, а не коли плаче чи буянить.
Якщо дітей хвалити за «плюси», вони їх продовжують розвивати.
Звідки брати оту віру в свою дитину? Є вправа! Спробуйте записати собі 20 (!) позитивних рис своєї малечі. Якщо не наберете аж стільки — спостерігайте і доповнюйте список (можливо, деякі лише в зародку). Одна мама, якій урешті вдалося скласти список і діяти з вірою, підсумувала свої старання питанням: «Як би ви почувалися з людиною, котра час від часу каже вам, яка ви чудова, і підкреслює те, що робить вас особливим?».
Ясно, ще це один із багатьох рецептів. Але ж ми час від часу пробуємо нове у важливих для себе справах! Маєте свої міркування на цю тему — будьте на зв’язку: поштова адреса є на звороті газети, а електронні — [email protected] та [email protected].
Оксана КОВАЛЕНКО, мама
