«Ми більше говоримо, ніж робимо»

Розгляд блоку майнових питань викликав особливе пожвавлення серед депутатів та зацікавлення з боку громади міста, представники якої масово завітали до сесійної зали. Телекамери, журналісти, громадські діячі фіксували кожне слово, репліку. Що ж викликало такий жвавий інтерес?

 

Найбільша дискусія виникла через внесення до Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міста району, які цьогоріч підлягають приватизації, групи інвентарних об’єктів, а саме інфекційного відділення, будинку пральні, котельні пральні інфекційного відділення, газової котельні на вулиці Шевченка, 18 та нежитлового приміщення (стомат­поліклініки) площею 178,3 кв. м на вулиці Жовтневій, 3. Вони перебувають у районній комунальній власності, але не використовуються. А раз так, то й з’явилося широке коло зацікавлених. Адже де кошти — там і охочі їх розподілити. І якщо одні займають тверду принципову позицію, не змінюючи її, то інші підлаштовуються під ситуацію, примудряючись під прапорами різних партій не полишати сесійної зали.

Саме до таких влучно апелював депутат районної ради, колишній її голова, а нині перший заступник луцького міського голови Григорій Недопад: «Боягузи до раю не попадають! Не бійтеся! Як же має районна влада допомагати тим громадам, які ще не об’єдналися?! А ті кошти, що міська рада планує залучити на ремонт вищеназваних приміщень, ви й так маєте куди спрямувати: дороги у місті, розвиток дитсадків тощо. З часом і приміщення залишаться для ОТГ! Міська влада має це усвідомити. Ви дбаєте про свою громаду, але ця власність є й власністю сіл, селищ району. На її утримання бралися кошти з районного бюджету. Тому робити розбрат не варто. Треба рухатися вперед. Із холодним розумом раджу всім депутатам до цього поставитися і пам’ятати, що не одну свою громаду представляє кожен із нас, а весь район».

Боягузи до раю не попадають! Не бійтеся! Як же має районна влада допомагати тим громадам, які ще не об’єдналися?!

Підтримали Григорія Недопада й лідери Олицької, Дубищенської та Журавичівської громад — Олена Кашевська, Ірина Шульгач та Алла Гонтар. Зокрема, Алла Анатоліївна прийшла на посаду сільського голови, маючи 20–річний досвід у бізнесі, тож, вочевидь, і мислить дещо глобальніше:

— Ворогів тут нема. Розум перемагає емоції. Григорій Недопад висловив думку всіх сільських голів. Щойно керівник архіву просив кошти на перекриття даху приміщення. Жидичинська ОТГ не дала, за словами Михайла Слижука, медичну субвенцію на Ківерцівську районну лікарню — бо ж неякісні послуги!

— Вам увійти в історію вашими ж рішеннями, — звернувся до присутніх депутат міської ради Петро Чайка, відстоюючи разом з іншими активістами позицію Ківерцівської ОТГ.

— Ніхто не спитав, які проблеми в Ківерцівської ОТГ, яка теж у складі району, — зауважив міський голова Володимир Жгутов. — Ми маємо право звернутися в районну раду, бо ті об’єкти розташовані на території міста. Громада планує їх використовувати для соціального напрямку: розмістити центр надання соціальних послуг і соціальне житло без права приватизації. Приміщення потребують також активні громадські організації та молодіжна рада.

Пропозиція міського голови на комісіях районної ради не знайшла відображення. Не вірить він і в стосунки громади з державою щодо подальшої долі адмінприміщення районної влади, що нині у власності держави. Адже Ківерці мають гіркий 15–літній досвід щодо непередачі території військового містечка в центрі міста.

Не дати створити колізію закликав голова райради Олександр Гурський:

— Майно районної комунальної власності і ми маємо право ним розпорядитися. Не можемо зірвати проєкти будівництва школи в Дубищі, амбулаторії в Журавичах, що за межами Ківерців. Я ківерчанин, але повинен вболівати за район. Ці об’єкти з часом перейдуть у Ківерцівську ОТГ. Треба виважено приймати рішення і спрямувати кошти за потребами.

За результатами голосування рішення з цих питань не були підтримані.

Прийняли звернення депутатів до Президента України та Верховної Ради щодо продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2025 року. Розглянули ряд інших питань життєдіяльності району. Не вщухали пристрасті й після засідання.

— Увесь шум тепер через те, — переконаний Ігор Мисковець, перший заступник міського голови, — що деякі управлінці не відчувають відповідальності за прийняття рішення колегіальним органом, а інші не бажають втягуватися в судові процеси зі скасування таких рішень. А тому за допомогою розголосу намагаються просунути те, що треба кожній стороні.

— Ніхто не претендує на комунальну власність Ківерцівської міської ради, — стверджує Алла Гонтар. — Разом із тим є об’єкти спільної комунальної власності району. З усією повагою до міської ради і громади, а рано чи пізно Журавичі будуть сюди входити, — об’єктів є більш ніж достатньо. Я за те, щоб було менше і якісно, а не більше — і хтозна–як. Я за те, щоб Ківерці стали процвітаючим європейським містом.

— Чи задоволений рішенням депутатів? Тут апріорі стоїть питання: чи нам продавати, чи ні? — вважає Володимир Жгутов. — Не думаю, що то будуть капітальні видатки, за які можна зробити щось глобальне. Проблеми треба вирішувати: хтось повинен поступитися, хтось ліквідуватися чи оптимізуватися. Структури мають надавати якісні послуги, бо життя диктує ринкові умови, в тому числі в соціально–економічній чи культурній сфері будь–якої громади. На це треба націлювати себе. Спроможність громади полягає в тому, щоб забезпечувати ту кількість соціальних, культурних, освітніх послуг, які вона зможе дати на кошти, що в неї є. А ми більше говоримо, ніж робимо.

 

 

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.