Статський радник Мартирій Галин завжди пам’ятав, що він — українець.
Понад 100 років тому поріднив медицину з українською мовою
Цей вчинок голови природничо-лікарської секції Українського наукового товариства, головного хірурга Київського військового шпиталю Мартирія Галина тодішня влада сприйняла як виклик. Після більш як 200-літньої насильної русифікації він уперше виголосив наукову медичну доповідь (а потім і опублікував її) рідною мовою
Як доктор Галін став Галиним
Народився відомий хірург 14 квітня 1858 року в сім’ї православного священника, який проживав у селі Гура Роши в Бессарабській губернії (нині — Козацьке на Одещині). Здібний з дитинства до науки, Мартирій успішно закінчив курс у Новоросійському університеті і був удостоєний звання «кандидат природничих наук». Згодом казенним коштом, як стипендіат морського відомства, вступив до Імператорської військово-медичної академії. За це зобов’язаний був після одержання диплома відслужити 4 роки 9 місяців.
Після низки перетурбацій із місцем служби молодого лікаря скерували у Київський військовий госпіталь. Хірургічну практику він поєднував з науковою діяльністю. А 23 листопада 1888 року на засіданні медичного факультету університету Святого Володимира Мартирій захистив докторську дисертацію. Згодом стажувався в Німеччині і Франції.
Вдосконалював практичні навички хірург Галін (тоді він ще підписувався так) і під час відрядження на Далекий Схід, де брав участь у медичному забезпеченні експедиційних військ Російської імперії при придушені повстання в Китаї. За сумлінну службу був нагороджений орденом Святого Станіслава II ступеня і срібною медаллю «За поход в Китай».
Після поразки визвольних змагань Мартирій Галин, як їх активний учасник, був змушений залишити Київ.
У 1903 році вже авторитетного й відомого хірурга призначили виконувачем обов’язків головного лікаря Київського військового госпіталю. Однак лише через 8 літ він позбувся статусу «в. о». Таке тривале зволікання пояснювалося несприйняттям влади його громадянської позиції, яка полягала у майже неприхованій підтримці всіх патріотично налаштованих українських організацій, а пізніше — безпосередній участі в їхній діяльності. Відбити атаки шовіністично заангажованих генералів Мартирію Галіну допомагали колишні заслуги та високий чин статського радника.
Національно свідомий лікар брав активну участь у діяльності Українського наукового товариства, завданням якого було «допомагати розробленню і популяризації українською мовою різних галузей науки». Його головою був обраний Михайло Грушевський. Медичну секцію очолив Мартирій Андрійович. 17 лютого 1908 року вперше в Києві пролунала доповідь на медичну тематику українською мовою доктора Галина «Симуляція в хірургії». Очевидно, тоді й змінив її автор літеру «і» на «и» у своєму прізвищі.
«Начальник штабу — товста пихата московська пика…»
У своїх спогадах Мартирій Андрійович згадував випадок доносу, котрий спровокувала шовіністично налаштована газета «Киевлянин». На той час члени медичної секції Українського наукового товариства видали два томи своїх праць. В обох книжках, поміж інших авторів, були надруковані і наукові доповіді доктора Галина. Одна з них була присвячена темі української медичної термінології. І ось один співробітник «Киевлянина» друкує довжелезну рецензію, в якій нічого не говорить про зміст статті, а критикує тільки українські анатомічні терміни, глузує з того, як вони незвично звучать, і оприлюднює посаду й чин ініціатора таких нововведень. На публікацію в газеті відреагував командувач військами і передав Мартирію Галину наказ не писати більше українською.
У 1914 році хірург Галин був переведений на посаду лікаря 21-го армійського корпусу, а на початку Першої світової війни він займав посаду санітарного інспектора 3-ї армії. Однак незабаром медична комісія підтвердила у нього хронічний міокардит, що стало причиною повернення до Києва.
З приходом до влади гетьмана Скоропадського Галину доручили створити й очолити комісію з реорганізації Київського військового госпіталю в Український військово-медичний інститут. Проте незабаром ця діяльність була припинена. Попри те, що Мартирій Галин при гетьмані не був обділений увагою і користувався авторитетом, він не сприймав нову владу із симпатією. Його обурювало, що ставку Скоропадський робив на спеціалістів старої школи, буржуазію, офіцерів і генералів царської армії, які до національної ідеї ставилися байдуже і навіть вороже. Згодом у своїх спогадах Галин дасть такі характеристики керівництву
4-го київського військового корпусу: «Командир корпусу генерал-майор «щиро український», розмовляє українською, хоч і зле. Начальник штабу — товста пихата московська пика — відвертається, не відповідаючи, коли осавул звертається до нього по-українськи…».
Після поразки визвольних змагань Мартирій Галин, як їх активний учасник, був змушений залишити Київ. Примірник свого «Російсько-українського медичного словника», який вийшов у світ у 1920 році окремою книгою, Мартирій Андрійович одержав уже будучи в еміграції. Згодом за підтримки Союзу українських лікарів у Чехії був виданий його «Медичний латинсько-український словник».
Про останні роки життя Мартирія Галина відомо небагато. Він провів їх на своїй батьківщині в Бессарабії, брав участь у товаристві «Просвіта», у громадській роботі, був членом-кореспондентом Українського лікарського товариства у Львові, публікувався у виданнях Українського наукового Інституту в Берліні. В 1930-х роках у виданні Українського воєнно-історичного товариства в Польщі — журналі «За державність» — вийшли його спомини «Спостереження й враження військового лікаря з часів великої війни й революції». Але в історію Мартирій Галин увійшов як лікар, який прагнув зробити медицину українськомовною.
Оксана КРАВЧЕНКО
