«Вміст тебе у крові став майже критичним…»
«Щоденник серця, який охоплює історію почуття від Початку до Завершення. Інтимна, тепла поезія, що вдягає емоції у слова», — сказано в анотації до дебютної збірки Наталки Мурахевич «Інкрустації на лезах вечорів», презентація якої відбулася кілька днів тому в луцькому джазовому клубі «Цитра» під акомпанемент піаніста–віртуоза Мікаеля Гюлазяна. Тож давайте трохи погортаємо її щоденник серця…
Наталка МУРАХЕВИЧ
Вірус
Вміст тебе у крові став майже критичним
І не виробляються в мене до тебе антитіла.
При цьому наші реальності навіть не є дотичні,
Ти ж застряг у моєму серці, наче отруйна стріла.
Я тебе не виймаю, боюся, що то небезпечно.
Якщо я тебе вийму — я, мабуть, одразу умру.
Живу із тобою у серці — гострим і недоречним.
Граю сама з собою в якусь дурноверху гру.
Не знаючи правил, не можу збагнути залежності
Наступного ходу від всіх попередніх ходів.
Ще кажуть, що в світі притягуються протилежності.
Ми, мабуть, однакові.
Ти відштовхуєш. Я тебе — й поготів…
Я тебе відторгаю, бо ти чужорідний і вбивчий,
Інопланетянин, інакший, вигаданий, чужий.
Не знаю, на що я здатна, аби підійти якнайближче
І на твоє означення почати вживати — мій…
Безмежжя
Відчини всі двері з написом «Не заходь, бо уб’є!»,
Запливеш за буйки, порушиш свої кордони.
Було бо тобі знамення, що щастя за ними твоє,
Обмеження ж творять останню лінію оборони.
Тонку ту лінію губами своїми окреслю,
Прокладу її пунктиром цілунків по твоїй шкірі.
Ти ж був уже мертвий. Хочеш воскреснути?
Усе за словом моїм. Якщо ти увіруєш.
Дай мені руку. Я шляху тобі не вкажу.
Ці лабіринти — неходжені і небезпечні.
Я дам тобі нитку. На зап’ясті її зав’яжу.
Ризикни. Запереч мої заперечення.
Доля любить відважних. Перетнеш рубежі.
Знайдеш напрямок попри зламані дороговкази.
Я зустріну тебе на тонкій і гострій межі.
І — якщо не злякаєшся — ступим за неї разом.
P. S. Хто хоче придбати книжку Наталки Мурахевич «Інкрустації на лезах вечорів», пишіть на адресу: [email protected] .
