Духовенство, керівники міста і району в урочистій ході до Меморіалу.
То не просто запалена свіча. То наша пам’ять про мільйони невинно убієнних…
Минула субота, 23 листопада, розпочалася поминальними богослужіннями у храмах Ківерців та району. Лунали дзвони скорботи по убієнних жертвах того страшного часу, ймення якому — Голодомор. Надвечір у Ківерцях урочистою ходою від міської ради до Меморіалу слави до пам’ятника жертвам Голодоморів ХХ століття пройшли голова райради Олександр Гурський, міський голова Володимир Жгутов, перший заступник голови райдержадміністрації Юліан Таранчук, депутати районної та міської ради, представники духовенства, установ, організацій, учні та вчителі, громадськість міста
Ми з болем говоримо нині про геноцид українського народу та втрачений генофонд. Ті мільйони мучеників голодних років забрали з собою в могили найкоштовніше — гени розуму нації, гени здоров’я, милосердя й справедливості.
То ж ківерчани традиційно зібрались, щоб вшанувати пам’ять жертв страшної трагедії, про яку говорили керівники міста й району, школярі. Біля пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років відбувся мітинг–реквієм «І досі чути голосочки про три страждальні колосочки…». Його, як завше, проникливо й щемно провели артисти районного Будинку культури. Тематичну виставку «Ми звинувачуємо! Голодомор 1932-1933 — геноцид українського народу» підготував для ківерчан районний краєзнавчий музей.
Перший заступник голови РДА Юліан Таранчук наголосив на тому, що святий обов’язок кожного — зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих, об’єднатись у молитві і запалити свічку пам’яті: «Ми маємо для себе чітко зрозуміти — головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. І лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що така трагедія ніколи не повториться».
Дякуючи Богу, мешканців Ківерцівщини, як і всієї Волині, Голодомор 1932 — 1933 років не торкнувся безпосередньо. Але ми також схиляємо голови у скорботній жалобі за українцями, які безвинно та передчасно відійшли у Вічність.
Панахиду за загиблими провів настоятель Свято–Покровського собору Іван Семенюк у співслужінні з духовенством району. Їхню пам’ять вшанували хвилиною мовчання. До пам’ятника поклали квіти та вінки з колосся жита і пшениці. О 16–й годині присутні долучилися до загальнонаціональної акції й запалили поминальні свічі та лампадки.
Щорічний національний пам’ятний день і загальнонаціональна хвилина мовчання, акція «Запали свічку» — це нагадування і пересторога для живих. Тож, нехай спомин про жертви, про душі мільйонів безневинно убієнних українців додає нам любові до ближнього і згуртовує націю. Бо навіть через стільки років страшно уявити, як така благословенна на врожаї земля могла хоронити своїх невтомних трударів і навіть їхніх діток…
Дякуючи Богу, мешканців Ківерцівщини, як і всієї Волині, Голодомор 1932 — 1933 років не торкнувся безпосередньо. Але ми також схиляємо голови у скорботній жалобі за українцями, які безвинно та передчасно відійшли у Вічність. Висловлюємо розуміння й співчуття людям, чиї рідні і близькі були свідками тих страшних подій. Святий вогник — символ нашої пам’яті — запалав того вечора у вікнах багатьох краян.
