«Якби піст полягав тільки у їжі, то святими були б навіть корови». Колонка Тамари Трофимчук
Cьогодні розпочинається Різдвяний піст, який у народі ще називають Пилипівкою. Його початок — після дня пам’яті апостола Пилипа — учня Ісуса Христа, який також зцілював людей і був розп’ятий на хресті. Щорічно він припадає на той самий час — із 28 листопада до 6 січня. Подібно до Великого посту, Пилипівка триває сорок днів і закінчується у ніч перед Різдвом
За церковними настановами, у цей період не можна їсти м’яса, риби, сиру, молока, яєць, вершкового масла. Однак при цьому не варто забувати, що гастрономічна частина — не найголовніша, значно важливішим є стан душі. Недаремно преподобний Іван Дамаскін ще у VІІ столітті писав: «Якби піст полягав тільки у їжі, то святими були б навіть корови». Іншими словами цю ж думку висловив святий Василій Великий: піст не буде зараховано, якщо ми «не їмо м’яса, але їмо свого брата». Тобто, дотримуючись обмежень у харчуванні, водночас ображаємо ближніх, осуджуємо знайомих, допікаємо їм.
Я намагаюся регулярно ходити до церкви, і там чула багато розповідей про значення посту та його чудодійну силу. Коли ізраїльський народ потрапляв у біду — на нього сипалися нещастя чи нападали вороги — він починав молитися та постити, і так із Божою допомогою виходив зі скрути. Ця практика стримування себе у приємностях заради високої мети у наші дні не тільки не застаріла, а й отримала нових прихильників. Чимало людей сьогодні спокійно можуть витримати сорок днів обмеження в їжі, і при цьому навіть не подати вигляду, що їм важко.
Зізнаюся, що сама я постити зовсім не вмію. Хоча скільки разів з ентузіазмом бралася за цю справу, та щоразу все закінчувалося невдачею.
Зізнаюся, що сама я постити зовсім не вмію. Хоча скільки разів з ентузіазмом бралася за цю справу, та щоразу все закінчувалося невдачею. Буквально за кілька днів після початку посту мені сниться один і той же сон — сковорідка з котлетами, такими великими та ароматними, що прокидалася від голоду і йшла до холодильника в пошуках чогось їстівного. Потім кілька днів боролася з непомірним апетитом, якого раніше чомусь не було, і зрештою шлунок перемагав: сарделька з гарніром та докори сумління за слабкодухість були звичним завершенням історії відмови від м’ясного.
Тому справжнє захоплення викликають у мене люди, котрі можуть не вживати тваринної їжі всерйоз і довго. Причому роблять це легко, не напоказ і з духовною метою. Бо ж багато хто сьогодні обмежує себе у харчах просто заради схуднення. Люди у спортзалах теж відзначають позитивний вплив голодування на фізичний стан, говорять про легкість, рухливість, гарний настрій, що з’являються через деякий час після відмови від важкої їжі. Хоча, звісно, таке стримування не має нічого спільного з постом: обмеження себе без духовної складової завжди перетворюється на просту дієту.
Бо справа в тому, що однієї поміркованості в їжі в цей період мало. Церква вчить, що, треба постити одночасно і тілесно, і духовно. А це пов’язане з молитвою, покаянням, утриманням від пристрастей і різних вад, припиненням злих справ, прощенням образ, відмовою від розважальних і видовищних заходів, перегляду телевізора. Крім того, треба якомога частіше бувати в церкві — без богослужінь Різдвяний піст збіднюється, втрачає свій особливий сенс. Тож якщо кожен із нас, хто вирішив постити, у ці дні зайвий раз зайде до храму помолитися або принаймні чесно визнає на сповіді свої недоліки і погані вчинки, такий піст йому зарахується і це обов’язково допоможе в скрутну хвилину.
