Нововолинськ чи Володимир-Волинський?

Процеси децентралізації багато експертів оцінюють як найбільш важливі й успішні серед усіх реформ. Основна їхня мета — ​аби кожна людина жила в самодостатній і спроможній громаді. Практично всі регіони України вступили у другу організаційну фазу — ​моделювання нового, так званого субрегіонального, рівня, який передбачає укрупнення районів.

Волинська обласна державна адміністрація ще раніше направила до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово–​комунального господарства пропозиції утворити їх чотири — ​Луцький, Володимир-Волинський, Ковельський та Камінь-Каширський. Натомість урядовці вважають, що має бути лише перших три, через що виник спір. Але на цьому суперечності не закінчуються.

Зав’язалась дискусія, чому центром району обирають Володимир–Волинський, а не Нововолинськ. Наприкінці літа в Луцьку під час проведення круглого столу «Перспективи формування нової системи адміністративно–​територіального устрою Волині. Етап перший — ​аналіз існуючого стану» за участі працівників Мінрегіону наголошувалося, що основним із критеріїв визначення райцентру є міста — ​обласні центри — та міста, чисельність постійного населення яких становить не менше 50 тисяч осіб.

Реформа децентралізації має завершитися до найближчих місцевих виборів. А вони вже не за горами. 

— Мені як керівнику громади, в якій проживає 55 880 чоловік, є незрозумілим принцип визначення сусіднього міста районним центром, — ​зазначив нововолинський міський голова Віктор Сапожніков у листі до голів Волинської обласної ради, облдержадміністрації, депутатів обласної ради та інших інстанцій, у якому обґрунтовує право шахтарського міста стати центром району. — ​За даними головного управління статистики у Волинській області, чисельність постійного населення у Володимирі–Волинському становить 38 204 особи. Окрім цього, відповідно до перспективного плану формування територій громад, Нововолинськ має об’цєднатися з прилеглими до нього Грядівською та Грибовицькою сільськими радами, а також селищем Благодатне. Відтак населення нашої громади зросте до 60 тисяч осіб. Така позиція облдержадміністрації була незрозумілою для представників профільного міністерства, які зазначили, що вона потребує глибшого дослідження та обговорення.

До переваг Нововолинська його керівники зараховують і те, що місто має значний потенціал для подальшого розвитку. Воно займає лідируючі позиції серед міст обласного значення за основними показниками: найбільші середня зарплата та рівень залучення іноземних інвестицій і обсягів виробленої промислової продукції на одного мешканця, достатньо показове забезпечення освітніх, медичних, соціальних й адміністративних послуг тощо. Тут розташовано центр госпітального округу. В Нововолинську є необхідна інфраструктура для розміщення територіальних органів влади райцентру.

Варто додати, що шахтарське місто, яке спочатку проєктувалось і будувалось як селище на 10–15 тисяч жителів, попри проблему із закриттям вугільних підприємств, розвивається. На його території розташовано чимало підприємств, щороку створюються нові робочі місця. Торік відкрився сучасний сервісний центр МВС, три супермаркети «АТБ», два з яких цілодобові, побудовано «Епіцентр», прийнято рішення щодо створення індустріального парку. Відсутність залізничної станції компенсується збудованою сучасною трасою до обласного центру, близькістю не лише до митниць нашої області, а й до тієї, яка діє на Львівщині.

Свою думку щодо того, чому на статус повітового претендує древнє місто, висловив і володимир-волинський міський голова Петро Саганюк. На сайті міськради він, зокрема, зазначає, що «у центрі передусім має бути людина. Ніхто не забирає прав у міст — ​ні Володимира, ні Нововолинська, але утворення повіту повинне базуватися на створенні зручних умов для громадянина». У Володимирі-Волинському функціонують відділи поліції, міжрайонної прокуратури та Служби безпеки України, податкова, митрополія, єпархія. Тут розміщені центри поштового зв’язку та Укртелекому. У Володимирі є залізнична колія, сюди зручно доїжджати і з Іваничів, і з Оваднівської ОТГ.

— Насправді у княжого граду не менше заслуг, ніж у міста-сусіда, — ​наголосив мер Петро Саганюк. — ​Тому вважаю, що повіт має бути тут, адже історично це древня столиця Волині.

Регіональний консультант Асоціації міст України з правових питань Валентин Малиновський не висловлюється однозначно, кому варто надати пальму першості. З одного боку, він погоджується, що Нововолинськ, маючи необхідну кількість населення, може претендувати на райцентр. І водночас зазначає, що з історичного погляду Володимир більше підходить для статусу центру району, та й розташований він у центрі. І не береться прогнозувати, яким буде остаточне рішення. Тим більше, що згідно зі змінами до перспективного плану децентралізації і до Нововолинська, і до Володимира-Волинського мають приєднати великі ОТГ, тоді їм буде над чим працювати. Станеться це після того, як Міністерство розвитку громад та територій затвердить критерії спроможності громад.

Зараз, як це не прикро, ситуація має вигляд «перетягування ковдри сусідами». Хоча сусід, кажуть, ближчий за родича. Тому дуже важливо жити з ним у дружбі та злагоді. Тож де бути повіту, мають визначати ті, хто приймав відповідні правові акти. Передовсім дотримуючись букви закону й, звісно, враховуючи всі важливі нюанси. І над тим досить грунтовно треба думати й водночас оперативно вирішувати. Адже, як відомо, реформа децентралізації має завершитися до найближчих місцевих виборів. А вони вже не за горами.