Олександр Устимчук рулеткою виміряв розміри плити.
Надгробок із єврейської могили – у лісі біля Грем’ячого (Фото, відео)
Як там опинилася кам’яна стела, дізнавалися журналісти «Волині»
Іноді історичні артефакти у буквальному значенні цього слова валяються під ногами. Так сталося і з цією знахідкою. У редакцію звернувся житель села Грем’яче Ківерцівського району Олександр Устимчук. Він повідомив, що у місцевому лісі лежить могильна стела із написом якоюсь незрозумілою мовою
Тож разом з паном Олександром ми відправилися у відрядження. На узліссі відразу біля дороги побачили у сосновій посадці кам’яну плиту, зелену від моху. Здалеку вона схожа на бетонну.
— Скільки разів тут ходив і гриби збирав, але щось ніколи не звертав уваги на цей камінь, — розповідає пан Олександр. — Але якось придивився й під мохом розгледів загадкові знаки, схожі на букви. Розповів про знахідку своєму другові із Цумані Олегу Волкову. Згодом ми прийшли сюди удвох. Плита була геть заросла, ретельно очистили її щіткою, тоді стало добре видно якийсь напис, а зверху — зірка Давида. Тоді зрозуміли, що це надгробок із єврейської могили.
Наш провідник рулеткою вимірює розміри кам’яної стели. Її довжина — 172 сантиметри, ширина — 50, а товщина — 12 сантиметрів. Як вона опинилася в лісі, Олександр Устимчук не знає — чоловік не місцевий, родом він із села Холоневичі Ківерцівського району.
Плита була геть заросла, ретельно очистили її щіткою, тоді стало добре видно якийсь напис, а зверху — зірку Давида.
Роздивляємося плиту. На ній чітко проглядається напис. Виникає логічне запитання: хто і для чого притягнув надгробок у ліс? Спілкуючись із місцевими жителями, ми почули кілька версій.
За однією з них, якийсь господар хотів використати цей камінь для підмурівку, але згодом одумався й залишив стелу у лісі. Хіба можна жити в хаті, в якій фундамент зроблено з могильної плити?
Як нам розповіла сільський голова Грем’ячого Наталія Мельник, у їхній місцевості не проживали євреї, а найближче поселення було через річку Путилівку — у Мочулках сусідньої Рівненської області.
Намагаючися знайти відповідь на запитання, яким чином стела опинилася в лісі, ми зайшли в сільську бібліотеку. Там зустріли Віктора Шульгача. Чоловік давно цікавиться місцевою історією й розповів нам ще одну версію про кам’яний надгробок.
— Наскільки мені відомо, старе кладовище було у селі Мочулки. Це колишня німецька колонія. Вона проіснувала аж до 1939 року — до початку Другої світової війни. Разом із німцями там жили і єврейські родини, — пояснює краєзнавець. — Колись мій батько розповідав, що того каменя привезли зі старого цвинтаря у Мочулках. Хтось із селян хотів зробити жорна, але потім таки схаменулися, а може, злякалися. Це ж святотатство — щось робити з могильної плити. А тепер уже й немає кого запитати. Тільки знаю, що стела лежала на горбі в селі Яківці. А коли робили дорогу в 1970–х, то там брали землю й цей пам’ятник вивезли у ліс.
***
Знімки знахідки ми відправили електронною поштою виконавчому директорові Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму Сергію Швардовському.
За його словами, це традиційний єврейський надгробок — мацева. Стела була встановлена на могилі молодого чоловіка, цілком імовірно, ще не одруженого. Пан Сергій переклав текст епітафії. Він написаний мовою іврит:
«Тут спочиває благородний юнак
Йосеф Хаїм Син Залмана Іллі
Помер 22 травня 1933 року
Нехай буде душа його зав’язана у вузлик життя».
Наша довідка
Мацева – надгробок над єврейським похованням. Вертикальна стела заввишки до півтора метра найчастіше має арочне або фігурне завершення. На ній розміщується текст епітафії, яка містить ім’я покійного і його батьків, вік і чесноти померлого, традиційні формули звернення до Бога.
Мацеви робилися, як правило, із пісковику чи вапняку за індивідуальним замовленням. Принцип оформлення надгробків був один і той самий: у нижній частині розміщувався текст, а у верхній – тісно пов’язані з ним декоративні мотиви, що мають символічне значення.
