«Хочеться подуркувати — вперед!»
«Дорога під назвою «потім» веде до країни під назвою «ніколи»
Тому сьогодні їжте з посуду для «особливих випадків», пийте з найкрасивіших чашок і одягайте свої кращі речі. Не відкладайте на потім ніжність, доброту і турботу. Адже щаслива людина може все
Пам’ятаєте історію про бабусю, якій дістався ящик стиглих груш? Вона щодня з’їдала підгнилу, приберігаючи кращу на завтра. А завтра підгнивала наступна, і вона їла її. Ця дія повторювалася день у день, поки не закінчилися груші.
Так старенька не покуштувала жодного гарного плоду.
Правдива історія. І сумна. І повчальна.
Ми знаємо, що треба потерпіти, зачекати, зекономити трошки грошей — і все буде.
А що далі…?!
Знайте: не живіть завтрашнім днем, не шукайте майбутньої миті. Живіть сьогоденням!
Звідки ця впевненість, що щастя треба заслужити?
Заробити? Дочекатися?
Чого дочекатися? Старості? Немочі? Повної відсутності бажань? Смерті?
Учора розговорилася із сусідкою. Питаю: «Чого така невесела?» Вона замислено зітхнула, сумно посміхнулася і відповіла: «Не встигла озирнутися, а життя проминуло».
Я почала заспокоювати її, а вона сказала дуже сильні слова: «Я собі думала: ось зароблю грошей, ось побудую дачу, ось діти виростуть, і почну жити для себе. Зроблю стильну стрижку, буду носити тільки сукні. Я ж завжди в штанях ходжу, — вона ляснула себе по товстих стегнах, — а мріяла про сукні. Але в штанах зручніше…»
Вона замовкла. Я не квапила її.
У вічній суєті я не помітила, як постаріла. Гонка на виживання перемогла.
«Діти виросли, дачу побудували, гроші є, а… я досі ношу джинси. Та й зачіска все така ж — дурний хвостик на потилиці».
Мені дуже хотілося підбадьорити знайому: «То у чому ж річ? Давай швидко в перукарню! Футболку купи модну!»
Вона втомлено посміхнулася: «Не хочеться. Втомилася я. Розумієш, реальність не виправдала очікувань. У вічній суєті я не помітила, як постаріла. Гонка на виживання перемогла».
Пів ночі я міркувала над її словами «Гонка на виживання перемогла…»
У цієї жінки не залишилося «потім». Вона вичерпалася, вигоріла. На жаль, цей приклад не поодинокий. Таких — мільйони.
Колись прочитала прекрасне висловлювання: «Дорога під назвою «потім» веде до країни під назвою «ніколи».
Живіть тут і зараз! Прийміть таке рішення!
Дійте! Другого життя в цьому тілі не буде!
Їжте і пийте з красивого посуду. У мене три фетиші в житті: книги, шарфики і посуд. Тож повірте мені — це чудово.
Насолоджуйтеся смаком свіжої курки — не варто її заморожувати.
Скуштуйте плід молодильного яблучка — не чекайте, поки воно втратить свою соковитість.
Одягніться в стильну сукеночку, прикупіть до неї туфельки і під захоплені погляди пройдіться за покупками до місцевого супермаркету.
Пийте улюблену каву — нехай ваші смакові рецептори задихнуться від задоволення.
Читайте книги, подорожуйте.
Хочеться подуркувати — вперед!
Спечіть нарешті той самий пиріг, приготування якого постійно відкладаєте через відсутність часу.
І найголовніше — не залишайте на «потім», не економте ніжність, доброту, турботу.
Любіть наповну!
Обіймайте, цілуйте своїх рідних. Даруйте компліменти. Будьте щедрими на сердечність.
Усе це зробить вас щасливою людиною!
А щаслива людина може ВСЕ!
І навіть більше!
Анжела БАНТОВСЬКА, одеська письменниця,стаття на сайті tutkatamka.com.ua
