В океані зорянім заблукав наш час

Наче синім димом, тінь лягла на сніг.

Пахнуть помаранчем твої теплі губи,

Але час наш крадений непомітно збіг…

Ув очах застигли дві сльози-перлинки

І скотились сяйно, як тонкий кришталь,

На гаряче серце — ​гострі дві крижинки,

Гострі і тягучі, мов гірка печаль.

Все перемішалось: біль, і сміх, і подив.

Опадає вечір із тремтячих пліч.

На вустах солодких стигне теплий подих

І прогірклим медом запливає в ніч.

Сміх вечірній тане тишею на небі,

В океані зорянім заблукав наш час.

І махнув крилом вже чорний ночі лебідь,

І останній промінь поцілунку згас.

Микола ШМИГІН, смт Любешів.