Такі симпатичні сови полюбили наше місто.
Вухата, але дуже приваблива ота волинянка
Ось цю допитливу птаху, яку, окрім витрішкуватого погляду, ідентифікують за видовженими пір’їнами на голові, називають совою вухатою, аби розрізняти серед інших посестер
Цілу популяцію такого виду побачив днями в одному зі скверів Луцька фотомисливець Микола Вареник. Він зазнімкував аж 24(!) особини в одній локації. А ось ця красуня позувала фотографу зблизька і навіть головою водила за камерою у різні боки, розповідає чоловік. Справжня тобі фотосесія! Лише локації природолюб не здає, каже, що не варто турбувати птахів у такий непростий період.
«Це зимувальна група сов. Вони тримаються разом. Удень сидять, вночі літають. Десь поряд має бути приміщення, в яке зможуть сховатись при сильних морозах», – каже Микола.
«Це зимувальна група сов. Вони тримаються разом. Удень сидять, вночі літають. Десь поряд має бути приміщення, в яке зможуть сховатись при сильних морозах».
Тож, якщо натрапите на таку вухату красуню десь у парках міста, не дивуйтеся – тут поблизу ці птахи й зимують. Помітити їх не так і легко: хоч вони й вухаті, та мають строкате сіро–руде пір’я, яке, наче маскувальний одяг, захищає від лиходіїв. Для чого сові такі великі вуха, спитаєте? Та то зовсім і не вуха – так оздобила її матінка–природа довгими пір’їнками, вуха ж у неї знаходяться стандартно з боків голови. Коли птаха сидить, вона добре вирізняється серед інших – такий собі стовпчик із витягнутими вертикально вверх пір’яними «вушками». Помітно, що самки більші, ніж самці, а забарвлені так само. Пташенята ж спочатку мають білий окрас, потім пух темніє і стає світло–сірим із рудим відтінком, а «вушка» такі ж добре виражені, як у дорослих.
Лариса ЗАНЮК.
Що ти ненавидиш?
Таке запитання поставили жителям Києва журналісти Discovery Channel під час промо документального серіалу «Why We Hate?», режисером якого став всесвітньо відомий Стівен Спілберґ
У жовтні на будівельних парканах столиці з’являлися білі плакати з одним запитанням — «Що ти ненавидиш?». Вони спонукали перехожих написати відповідь. Скільки людей, стільки й причин для ненависті. Писали багато різного: і прізвище президента, і долар по 25, і комунальні тарифи, були й дотепні відповіді на кшталт: ненавиджу пияків, правих, скигліїв, інстаграм, балкони, політиків, війну і т. ін.», зазначають автори експерименту. Але найчастіше вказували – «себе» та «людей». Ось так…
Найчастіше вказували – «себе» та «людей». Ось так…
Серіал «Why We Hate?», спродюсований Стівеном Спілберґом, вийшов у жовтні 2019 року. У шести серіях за допомогою наукових досліджень та особистих історій жертв і агресорів спробували пролити світло на непросту природу людської ненависті та способи боротьби з нею.
Руслана ЧАЙКА.
Постолам від діда Федота — вже понад сто років
— Коли людина йде з життя, то з часом стирається і пам’ять про неї. Тому краще віддати якусь її річ у музей, щоб зберегти спогади
Так говорить організатор екскурсій Маневицького музею Людмила Піддубна. Саме вона поповнила фонд столітніми постолами.
— Їх сплів мій прадід Федот Коржик із села Погулянка, — розповідає музейниця. — Це таке взуття, яке робилося із лика верби або липи. Його прив’язували до ноги волоками — шнурками з волосини кінського хвоста та конопляної або лляної нитки. Це спадщина, яка відходить разом із нашими бабусями й дідусями. Тому хочеться зберегти її, передати наступним поколінням.
У постолах ходили і влітку, і взимку, холодної пори обмотували ноги вовняною тканиною. Таке взуття було не дуже міцним, тому кожному господареві доводилось мати його не одну пару.
Таке взуття було не дуже міцним, тому кожному господареві доводилось мати його не одну пару.
Бувало, що потанцюють на сільських вечорницях — і вже йдуть додому босі. Дуже швидко постоли зношувалися. Лико на них заготовляли весною — «як громи загримлять, то воно дереться, як бумага».
— Мені їх передала тітка Софія Борщевич із села Тельчі — знайшла їх на горищі і привезла на зберігання, — розповідає пані Людмила. — Я ніколи не бачила прадіда Федота, тому ця річ для мене — найдорожчий скарб, пам’ять про рідну людину.
Людмила ВЛАСЮК.
Створили календар із портретами українських письменників
12 місяців — 12 авторських ілюстрацій Нати Сороки. Команда проєкту ЇS Shop має на меті зруйнувати стереотипи та наблизити творців слова до сучасників
Серед 12 класиків — 6 жінок та 6 чоловіків, аби витримати гендерний баланс і заперечити твердження про відсутність в українській літературі жіночих імен: січень — Василь Стус, лютий — Ольга Кобилянська, березень — Василь Симоненко, квітень — Леся Українка, травень — Валер’ян Підмогильний, червень — Олена Теліга, липень — Євген Плужник, серпень — Марко Вовчок, вересень — Майк Йогансен, жовтень — Олена Пчілка, листопад — Валер’ян Поліщук, грудень — Наталя Кобринська.
А раптом хтось прочитає і не зможе зупинитися?
«Хтось із них зашорений стереотипами, хтось взагалі не відомий. Ми хочемо, щоб їх бачили, знали, згадували, чули і читали, тому на кожній ілюстрації — цитата письменника/письменниці. А раптом хтось прочитає і не зможе зупинитися?» — сподіваються організатори проєкту.
Лариса СМЯЛКО.
Календар:
18 грудня
Сонце (схід — 8.17, захід — 16.14, тривалість дня — 8.03).
Місяць у Діві. 22–23 дні Місяця.
Іменинники: Сава, Анастас, Захар, Микита, Устим, Нектарій.
19 грудня
Сонце (схід — 8.17, захід — 16.15, тривалість дня — 8.02).
Місяць у Діві, Терезах. 23 день Місяця.
Іменинники: Микола, Максим.
«Зима нас снігом не лякала, зустріла сонечком в саду»
Наче про теперішню грудневу погоду пише Надія Красоткіна. І хоч у давнину 18 грудня, у день пам’яті преподобного Сави Освященного, приказували: «Сава стелить, Сава гвіздки гострить, Сава шлях засалює», — бо дороги ставали слизькими, цьогоріч ця примовка недоречна
Правда, можна ще, як у давні часи, поспостерігати за димом: якщо стовпом — на мороз; якщо без вітру б’є до землі, треба чекати снігу. Та за прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометеоцентру Світлани Гончаренко, 18, 19 грудня — мінлива хмарність, без опадів. Вітер південно-західний, 5—10 метрів за секунду. Температура повітря вночі —1—6, вдень 18-го — 9—14, 19-го — 5—10 градусів тепла.
За багаторічними спостереженнями, найтепліше 18 грудня було 1997 року — плюс 10, найхолодніше — 1997-го — 27 градусів морозу.
Найтепліше 18 грудня було 1997 року — плюс 10, найхолодніше — 1997-го — 27 градусів морозу.
У Рівному 18 грудня — ясно, без опадів. Температура повітря — 5—12 градусів тепла, 19-го — мінлива хмарність, без опадів. Температура повітря — 5—10 градусів із позначкою «плюс».
