Поль розмовляє і співає французькою, італійською, англійською, російською, та українській мові надає перевагу.
Француз співає українських пісень і збирає повні зали (ВІДЕО)
«Дивлюся з-за куліс і плачу, — каже Олена, дружина Поля Манондіза. — Він виступав на паризькій сцені, а тепер ось у Луцьку співає українською»
«Мій рай — це Україна», — говорить Поль Манондіз, французько-український співак, попоїздивши нашим краєм. Чотири роки тому він одружився на киянці Олені й переїхав в Україну. Нині вивчає нашу мову і допевняється нашого громадянства. Зважаючи на зусилля, з якими це робить, він є справжнішим українцем, ніж декотрі генетичні.
Нещодавно цей закоханий в українську пісню співак виступав у Волинському академічному облмуздрамтеатрі імені Тараса Шевченка. Притаманною французам елегантною безпосередністю і красивим тембром голосу він зачарував і полонив лучанок. Спочатку здавалося, що цей шансоньє — типовий представник стилю Олега Винника, який і «Вовчицю» з його згоди переклав французькою та співає.
Поль усміхається, бо знає, що дехто з українок за квиток Винника віддасть усі гроші, а інші сміятимуться з цього. Співак говорить, що неможливо не поважати Олега Винника хоча б за те, що він є великим трудоголіком. А «Вовчицю» у французькому варіанті Поля багато хто визнає кращою, ніж оригінал.
«Вирушали хлопці та в далечину, кожен з них покинув свою дівчину», — лунає українська народна пісня з французьким акцентом — аж мурашки тілом, і Полеве м’яке «ль» лише додає шарму.
Українські пісні Манондіза значно глибші. Проживши в нашій державі три роки, Поль презентував повністю український альбом «Мій рай» — краще з народних пісень та власних хітів, сповнених патріотичної любові до нашого краю. З ними Поль Манондіз побував у понад 35 містах і містечках України з концертами і мав шалений успіх. «Мені подобається їздити саме по невеликих містах країни ще й тому, що для мене це і спосіб дізнатись про неї якомога більше. Провести такий тур — для мене це великий подарунок долі!» — каже артист.
Поль володіє французькою, англійською та італійською, російською і українською мовами, часом, правда, поєднує їх в одному реченні, та зі сцени щиро за це перепрошує, бо, зізнається, саме вивчає нашу милозвучну. Це в розмовному мовленні він плутає слова, а співає по-українськи бездоганно. Перша ж пісня українською — «Квітка душа» Ніни Матвієнко — далася Полеві нелегко. Потім він із народною артисткою України гастролював, виконуюючи «Квітку душі». Полеві подобається звучання українських народних пісень, а ще — звук бандури, чарівні звуки якої він утілив у фантастичну спільну роботу із B&B Project, і легендарний світовий хіт Джо Дассена в супроводі бандури, баяна й контрабаса і чудового голосу Поля Манондіза звучав фантастично. Поль жартував, що має в Україні все, як усі, і навіть українську тещу. А ще розповів, що потоваришував з Ніною Матвієнко, Тонею й Арсеном Мірзояном та переклав «Джеральдіну» французькою.
А ще він дивовижно виконує французькі хіти. Розмовляє і співає французькою, італійською, англійською, російською, та українській мові надає перевагу. Крім того, Поль має чітку позицію щодо теперішньої трагедії в Україні й не розуміє, чому деякі артисти їздять у Росію під час українсько-російської війни.
Якось в інтерв’ю на «РБК-Україна» він прокоментував статус деяких «аполітичних» артистів: «Насправді шоу-бізнес і політика пов’язані, тому «я поза політикою» — це дуже хитра позиція для артиста. Говорити такі слова немає жодного сенсу. Політика впливає на наше життя щодня! Рішення, які приймаються політиками і главою держави, впливають на всіх нас без винятку. І на артистів, співаків, акторів у тому числі, звичайно. Політика — це не просто якась особистість. Це і податки, і пенсії, і зарплати. Думаю, якщо завтра піднімуть податок на концертні збори, що безпосередньо впливатиме на «аполітичного» артиста, він заговорить про політику того ж дня». Святослава Вакарчука, каже, можна вважати послом української музики в різних країнах, але не президентом.
Поль приїхав в Україну у 2014-му, у час змін, і вважає, що вони сталися, та не всі, співак хоче і сам докладати зусиль до цього. Йому вдається. Принаймні це видно з таких концертів, як у Луцьку, а тисячі користувачів в ютубі залишають подячні відгуки за його українську пісню — надзвичайні «Черемшину», «Небокрай», «Люляй, люляй», «Вирушали хлопці». Пісня «Лелеки» у виконанні француза просто виймає душу, бо таке почути від іноземця, то, знаєте, розчулює: «Будь спокійна, мати Україна, бережуть тебе твої сини. І біду відганяють далеко, Україно, лелеки твої.» Колискова «Люляй-люляй» присвячена всім, хто віддав життя за Україну. Поль виконує її з Анжелікою Рудницькою, а на сольному концерті співав сам, і звучала вона драматично… «Вирушали хлопці та в далечину, кожен з них покинув свою дівчину», — лунає українська народна пісня з французьким акцентом — аж мурашки тілом, і Полеве м’яке «ль» лише додає шарму.
А вишиванка, до речі, пасує йому краще, ніж будь-якому популісту-чиновнику. І боляче водночас, чому деяким питомим українцям так важко полюбити й вивчити милозвучну та душевну мову, яка причарувала француза? І якщо йому в Україні рай, то де вже нам того раю шукати?
Цю композицію француз присвятив українському оперному співакові Василю Сліпаку, який влітку 2016 загинув від кулі снайпера під час бойових дій на Сході України.
