УКРАЇНСЬКИЙ ЧЕМПІОН З КРАСИ

Олена ДУДКЕВИЧ

Ми вже звикли до конкурсів краси, на яких обирають найгарніших дівчат. Але, виявляється, ще не менш видовищними і цікавішими є свята краси, під час яких титули найкрасивіших виборюють... собаки. Ці декоративні тварини, за словами собаківниці з досвідом Наталії Мельничук з Луцька, є справжнім джерелом естетичної насолоди. Крім того, вони – надзвичайно віддані.

У Наталі та Олега Мельничуків нині мешкає чотири пекінеси, одна собака породи китайська хохлата гола, бульмастіф і маленькі цуценята-пекінесики. Таке велике сімейство мирно вживається у двокімнатній квартирі. Цікаво, що непогано почувається серед собак персидська кішка.
- Колись я не дуже симпатизувала пекінесам, - розповідає Наталя Вікторівна, - але коли чоловік показав мені малесенький пухнастий клубочок, який лизнув мене, я вже не могла відійти від тої краси.
Потім Мельничуки довідались про інші різновиди пекінесів, які незабаром з’явились у їхньому домі. Найпізніше прописку у їхній квартирі отримав Арчі. Нині – він найтитулованіший серед своїх співмешканців. Протягом останніх двох років Мельничуки зі своїми собаками проїхали дев’ять міст України – від Львова аж до Харкова, і взяли участь в одинадцяти виставках, у тому числі у двох міжнародних. Найяскравіше враження і на господиню, і, очевидно, на її улюбленця Арчі справила київська виставка “Кришталевий кубок”, на якій Арчі судді поставили високу оцінку – “відмінно” (цац), що стало сходинкою до отримання сертифіката “Чемпіон краси України”.
Щоб здобути такий титул, потрібно і справді мати чудовий зовнішній вигляд. А тут природних даних замало. Важливо, щоб собака був доглянутим і здоровим. Тож Наталії Вікторівні доводиться дуже багато часу приділяти своїм улюбленцям – щонайменше двічі на тиждень спеціальними гребінцями розчісувати, мити, підстригати кігтики, чистити їм зубки, вушка, промивати очі, дбати про нормальне харчування і про те, щоб тварини комфортно почувались у квартирі. Незважаючи на те, що у Луцьку чимало людей займається розведенням декоративних собак, перукарні, до речі, як і ательє, в якому б шили одяг для собак, немає. Тому господиня самотужки робить своїм собакам зачіски, шиє і в’яже одяг. Каже, що, коли любиш тварин, таке піклування приносить лише задоволення. До речі, Наталя Вікторівна розповідає, що сьогодні дуже модно і популярно в’язати речі із шерсті своїх годованців. Тому, коли її песики линяють, вона бережливо збирає їхню шерсть.
Півроку тому у домі Мельничуків з’вилась іще одна дивовижна собака Яся – китайська хохлата гола – з дуже незвичною зовнішністю. Таких у Луцьку сьогодні є тільки три. Особливість їх у тому, що довга шерсть у них росте лише на голові, лапках і хвостику, решта тіла – гола. Такі собаки навіть засмагають влітку. Яся ще зовсім маленька, але вже теж має певні титули. Цьогоріч вона визнана кращою серед цуценят на виставці у Львові.
Про своїх годованців Мельничуки можуть розповідати до безкінечності. Поряд з тим не можуть мовчати про проблеми, з якими доводиться стикатись. До прикладу, Наталя Вікторівна дивується, чому у Луцьку не проводиться своя виставка собак, на якій би лучани мали можливість познайомитись з різними породами цих тварин, отримати насолоду від шоу, яке, зазвичай, влаштовують під час таких заходів. Крім того, це була б чудова нагода для собаківників поспілкуватись, поділитись досвідом, адже їх досить багато у місті. Нині годованці Мельничуків зареєстровані у філії кінологічної спілки України, що в обласному центрі. Але робота цього клубу залишає бажати кращого. Тож Мельничуки сподіваються, що хоч у рік Собаки, який настане за східним календарем, люди приділятимуть більше уваги собачим проблемам.