«Я сказав татові, аби мама ще не йшла, поки не повернуся з прогулянки».
«Моя сестра пішла до Бога. І незабаром мама теж піде…»
Одного разу в магазині я почув, як касирка розмовляє з хлопчиком 5–6 років. — Мені шкода, але в тебе недостатньо грошей, щоб купити цю ляльку, — сказала вона. Тоді малий повернувся до мене і запитав: — Дядя, а ви впевнені, що в мене мало грошей? Я перерахував купюри і відповів: — Любий мій, тобі справді не вистачить
Хлопчик усе ще тримав ляльку в руці. Після оплати своїх покупок я знову підійшов до нього і запитав, кому він збирається її дати.
— Цю ляльку моя сестра дуже любила і хотіла її купити. Я хотів би подарувати їй на її день народження! Я хотів би дати ляльку моїй мамі, щоб вона передала моїй сестричці, як піде до неї!
…Його очі були сумними, коли він це розповідав.
— Моя сестра пішла до Бога. Так мені батько сказав, і ще — що незабаром мама теж піде до Бога, тому я подумав, що вона може взяти ляльку із собою для маленької сестрички.
…Моє серце раптом зупинилося. Хлопчик глянув на мене і промовив:
— Я сказав татові, аби мама ще не йшла, поки не повернуся з прогулянки, — потім показав свою світлину, де він щасливий і усміхається, й додав: — Хочу, щоб вона взяла цю фотографію із собою, аби моя сестричка не забула мене. Я люблю свою маму і не хочу, щоб мене покидала, але батько говорить, що вона повинна йти до маленької сестри…
Він знову подивився на ляльку своїм сумним поглядом… Я швидко взяв своє портмоне і запропонував:
— Може, ми ще раз перерахуємо твої гроші, якщо ти вважаєш, що їх достатньо на іграшку.
— Так, я думаю, що вистачить!
Не показуючи йому, додав кілька своїх купюр, і ми знову почали рахувати. Було достатньо, щоб купити ляльку, і ще навіть залишилося трохи.
Молода жінка лежала в білому, з одного боку — лялька й фото, з другого — біла троянда.
— Дякую, Господи, за те, що ти дав мені гроші! — сказав хлопчик і подивився на мене: — Вчора перед сном я просив у Бога дати мені гроші на ляльку для моєї сестрички, щоб передати її через маму! Він почув мене! І ще хотів би мати трохи грошей, аби купити білу троянду, але я не прохав про це у Господа. Та Він мені дав стільки, що вистачить на все. Моя мама любить білі троянди!
…Я повертався із шопінгу задумливим і дивним. З голови не виходив цей хлопчик. Потім я згадав: два дні тому в місцевій газеті була стаття про п’яного водія вантажівки, який збив жінку з маленькою донькою. Дівчинка загинула на місці, а її мама була в критичному стані. Родина повинна прийняти непросте рішення про відключення апарата, який підтримує в ній життя, оскільки молода жінка не зможе одужати. Невже це сім’я того хлопчика, який хотів купити ляльку для своєї сестрички?
Потім була публікація, де говорилося, що та жінка померла…
Я не стримав сліз…
Купив білі троянди і пішов на похорон…
Молода жінка лежала в білому, з одного боку — лялька й фото, з другого — біла троянда.
Я пішов весь у сльозах і відчував, що життя моє тепер зміниться…
Я ніколи не забуду любов цього хлопчика до своєї матері та сестрички!!!
Будь ласка, НЕ СІДАЙТЕ ЗА КЕРМО В СТАНІ АЛКОГОЛЬНОГО СП’ЯНІННЯ!!!
Микола СМОТРИЧ
(за публікацією на фейсбук–сторінці
«Вечірній Кам’янець»)
