Андрій Млинарський з початку війни став на захист рідної землі.
«На Андрія передзвонив із фронту онук і привітав зі святом. Я не знав, що він тільки що відійшов від наркозу — відірвало руку…»
П’ять років поспіль головною подією для всіх, хто переживає за Україну, є війна. Вона притлумляє всі особисті і загальні свята, творчі радості. Проте це не песимізм, не апатія, а мобілізаційний стимул, бо до того, що зробив, хочеться якнайбільше додати, адже часу мало
Щороку 26 грудня є радісним для мене. Цього дня 1990-го Верховна Рада ще УРСР проголосувала за мій законопроєкт про визнання святковими і вихідними найбільших християнських свят — Різдва, Великодня і Трійці. За свої 83 я переконався, яким багатогранним, непередбачуваним є життя. Недаремно каже поет, що радість з журбою можуть обнятись.
У нашій сім’ї є двоє Андріїв — дід і онук, отож свято Андрія відзначаємо одне на двох разом, бо ж і день уродин старшого лиш на день раніше — 12-го. Щоправда, за останні п’ять років це було лише раз, коли меншому пощастило приїхати у відпустку. Бо майже з перших днів війни він у складі добробату, продовжував справу діда. Той був учасником мирного народження незалежності, а онук став на її захист збройно. З боями пройшов Іловайськ, Мар’їнку, Павлопіль, оборону Маріуполя, Широкіне. В останній час був волонтером у фронтовій зоні.
І ось увечері наша сім’я — за святковим столом. Відповідаю на численні телефонні дзвінки. Аж тут неочікуваний — від онука. Бо дзвонить він рідко: зона фронтових дій. Взаємні поздоровлення. Та відчуваю — голос якийсь не той. Питаю: «Як здоров’я?» «Нормально», — відповідає. Мені, звісно, радісно це чути.
Нам треба усвідомити: від початку свого заснування Московія була, є і буде ворогом України. До свого розпаду. Без цього розуміння нашої перемоги не буде.
На ранок — шок: підірвався. А телефонував, як тільки відійшов від наркозу після операції. Втратив ліву кінцівку. Гірким і радісним був той дзвінок: біда, але живий!
…Сподівань жодних. Постане серйозна загроза втрати незалежності. Люди повірили у казку про «секрети» закінчення війни, перемоги над Путіним тощо. У стилі більшовицького «світлого майбутнього». Вже стає зрозумілим, що йдеться про демонтаж Незалежності під виглядом турбулентно-комсомольського темпу прийняття реформ, відмову від курсу попередньої влади: «Армія, мова, віра». Путін це зрозумів і вже нахабно заявляє про претензії на інші українські землі. Лише активність, єдність армії і народу може змусити владу відступитися від згубних дій. Нам треба усвідомити: від початку свого заснування Московія була, є і буде ворогом України. До свого розпаду. Без цього розуміння нашої перемоги не буде.
І все ж, попри це, вірю в перемогу. Щиро поздоровляю усіх волинян із Новорічними та Різдвяними святами. Особливі мої вітання і уклін тим, у чий дім війна принесла біду і горе, та оборонцям країни. Продовжуймо справу тих, хто заплатив за незалежність своїм життям і здоров’ям. Адже це був їхній вибір. Україну треба зберегти!
P. S. Від редакції: на лікування і протезування внука Андрія Бондарчука — Андрія Млинарського — потрібні великі кошти. Самій родині їх буде важко назбирати. Якщо маєте можливість — допоможіть. Подаємо контактний телефон: 0666106979 Млинарська Лариса Андріївна (мати).
Поповнення на картку Приват 4149 4393 1441 4214 (Млинарська Л. А.)
Для поповнення в інших українських банках: Одержувач — Млинарська Л. А.
Рахунок — 26200881106409 IBAN–UA853052990000026200881106409 Банк одержувача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», КИЇВ, Україна
ЄДРПОУ одержувача 2534817187 Призначення платежу — Млинарська Лариса Андріївна, ІПН: 2534817187.
Андрій БОНДАРЧУК, Почесний громадянин Луцька, Волині і Старовижівського району
