10 років тому наша газета знайшла для Настуні маму

—Та я ж уже доросла! — серйозно каже Настя Василюк, довідавшись від мами про гостинець від редакції «під подушку». — У четвертому класі вчуся, а ще — ходжу в спортивну школу, займаюсь бігом. Але найбільше мені подобається в гуртку сучасних танців…

Дівчинка похвалилася, що їздила на новорічну виставу до Дніпропетровська, а тепер прийшли з мамою під ялинку на центральній площі Нікополя.

— Відпросилася з роботи, щоб Настя побувала на святі. Вона в мене рухлива, непосидюча, любить веселощі. І Миколай, і Дід Мороз на подарунки для неї не поскупилися, та і перший її «ювілей» нещодавно справляли, продовжила розповідь малої Галина Похила, жінка, яка 10 років тому знайшла донечку не в капусті, а в газеті «Волинь».

Я не приховую від Насті її історію, вона знає, що родом з Волині. Любить, коли приходить ваша газета. Спасибі за те, що допомогли мені знайти доньку, — такі слова завжди чуємо від Галини Похилої.

У Галини — волинське коріння. У селі Вигуричі Луцького району жила її бабуся. До неї в гості приїжджала зовсім маленькою з мамою і сестричкою.

— Тоді й втратила їх. Отруїлися грибами. Тільки мене і врятували, — згадувала жінка, яка сама виросла без рідної мами.

Та трагедія була не останньою в домі Василюків. Біда стукала в їхні двері не раз. От і двоюрідну сестру Галі, молоду, повну сил Оксану вона підстерегла дуже підступно. Госпіталізували її в райлікарню з ускладненням грипу —пневмонією. І тут несподівано для всіх з’ясувалося, що лікарі мусять боротися не за одне, а за два життя. Свою вагітність жінка, можливо тому, що була незаміжня, приховувала. Врятувати майбутню матір не вдалося, а от новонароджену дівчинку фахівці неонатального центру Волинської обласної дитячої лікарні виходили.

Тільки ж близької рідні в сирітки не було. Зовсім немічна бабуся Василючка (невдовзі й померла) бідкалася, що не знає адреси внучки Галі, яка живе в Нікополі. Сподівалася, що та могла б прихистити дитину.

Розповідь про трагедію родини із села Вигуричі у «Волині» схвилювала читачів. Через десяті руки газета таки потрапила на Дніпропетровщину, а небайдужі люди розшукали Галину Похилу, про яку згадувала старенька.

— Того дня відзначали моє 30–річчя в ресторані. Коли повернулася, під будинком чекали мене ваші читачі з Дніпродзержинська. Передали газету, прочитала її — і вже не змогла заснути, — зізнавалась Галя.

Напередодні новорічних свят молода жінка приїхала з Нікополя до Луцька, щоб стати мамою для осиротілої крихітки. І тепер Настуня, саме так назвали дівчинку, росте «східнячкою».

— Маленькою хворіла, багато сил пішло на те, щоб вилікувати донечку. І зараз ще стоїмо на обліку в кардіолога, регулярно проходимо обстеження. Дякувати Богу, зараз у нас все добре. Я не приховую від Насті її історію, вона знає, що родом з Волині. Любить, коли приходить ваша газета. Спасибі за те, що допомогли мені знайти доньку, — такі слова завжди чуємо від Галини Похилої.

 

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.