Нехай і за третім разом, але Ірма Вітовська таки знайшла своє щастя. Син Орест і чоловік Віталій — її надійна опора.
Ірма Вітовська: «Навіть щоб грати дурню, треба мати неабиякі мізки»
За маскою своєї найвпізнаванішої комедійної героїні – недалекої інтелектом Лесі – акторка приховує гострий розум та щирий патріотизм, через який поставила під ризик кар’єру
Міністри в родині були, а от акторів – жодного
Насправді вона не Ірма. Ірина. Ірина Григорівна. Ірмою її почала кликати мама–латвійка. Це була її маленька данина далекій батьківщині. А ще вона з тих Вітовських, у роду яких – міністр військової справи Західно–Української Народної Республіки 1918 року Дмитро Вітовський. Акторів не було. Ірма стала першою.
Вона народилася в Івано-Франківську, але половину життя (їй зараз 45) живе у Києві. Талановиту студентку Національної музичної академії імені Миколи Лисенка, що у Львові, запримітили під час гастролей київські театрали і запросили до себе. Ірма погодилася. Каже, часто так робить – приймає рішення, а вже потім обдумує, правильне воно було чи ні.
Каже, часто так робить — приймає рішення, а вже потім обдумує, правильне воно було чи ні.
До столиці вона приїхала не зеленим дівчиськом, а розлученою жінкою. «Цей шлюб можна охарактеризувати лаконічно – студентський наглий, – зараз Ірма жартує з такого воістину необдуманого кроку. – Ця людина була другом мого дитинства, але не з акторського середовища. Можливо, саме тому наш шлюб і протримався так недовго, всього кілька місяців. Це сьогодні я вважаю, що в акторській професії і, більше того, в такому юному віці, якщо вже й сходитися, то з таким же ідіотом, як ви. А тоді я цього не розуміла». Але статус ексзаміжньої не завадив їй ані в кар’єрі, ані в особистому житті. Весела, товариська, щира, вона вмить об’єднувала навколо себе людей.
І швець, і жнець. А ще нянька, секретар і продавець
Театральна робота і колеги–митці були якраз тим середовищем, яке давало Ірмі енергію і бажання жити активно. І хоча воно не приносило аж таких великих прибутків, про гроші жінка хвилювалася найменше. Вона з юних років уміла викрутитися, зекономити. Ще в Івано–Франківську підробляла в кіоску – продавала жуйки, цигарки, пиво. У Львові співала в Будинку офіцерів. Каже, що і нянькою в дитячому садку була, і секретарем в одному з університетів. А перші великі гроші заробила в комісійному магазині.
Робота в театрі захопила її всю, тому й не дивно, що і майбутнього чоловіка зустріла там. Це був актор Володимир Кокотунов. Чому був? Бо Ірма Вітовська зараз уже втретє заміжня! З Володимиром вони прожили 16 років, у них підростає син Орест, зараз йому вісім. Ірма завжди тепло згадує ці стосунки, але таке життя – в якийсь момент кожен пішов своїм шляхом.
Третім чоловіком актриси став бізнесмен Віталій Ванца. Він займається виробництвом медичного обладнання. Познайомилися вони на благодійному аукціоні. Пара взяла шлюб у лютому 2018–го. На церемонію закохані одягнули однакові білі футболки з тризубом, з присутніх – лише близькі друзі. От і вся зірковість.
Жінка воліє більше демонструвати не сімейне, а професійне життя. Вистави з її участю збирають аншлаги по всій Україні. Де є пані Вітовська, навіть не в головній ролі – там буде успіх. Її в театрі навіть називають «швидкою допомогою», адже вона миттєво і пластично вживається у будь–які ролі. Легка на підйом, органічна і в образі баби Прісі з фільму «Брама», і веселої говорунки Лесі з «Лесі + Роми».
Через постільні сцени найбільше переживала бабуся
Роль цієї Лесі, як не прикро, надовго закріпила за Ірмою тавро такої собі всезнаючої, але водночас недалекої жінки. Серіал знімали чотири роки, і це був цікавий досвід. Згадує цей період Ірма з усмішкою: «Всі чекали, що в нас із Дмитром Лалєнковим (виконавець ролі Роми) неодмінно зав’яжеться роман, але не збулося. Чоловік мене аніскільки не ревнував, у нашій професії взагалі не прийнято ревнувати до партнерів. Хто справді сильно переживав за наші постільні сцени з Дімою, то це моя бабуся. «Як ти можеш лежати в ліжку з чужим чоловіком?» — обурювалася вона. Я їй пояснювала, що це лише умовність, а вона все одно не йняла віри, як то так може бути».
Ірма дивується, чому в реальному житті її й досі асоціюють із Лесею, адже в них абсолютно різна «начинка»: «Більше того, мені абсолютно не подобалося те, що робила Леся в деяких ситуаціях. Я навіть жартувала: «Як би не набратися всього цього від неї». А взагалі, щоб 138 серій грати дурню, потрібно мати хороші мізки». Актриса підсумовує, що серіал дав їй чимало і матеріальних бонусів, і професійних. Прийшла впізнаваність, а відтак – і затребуваність.
«Афигенная русская баба» зникла раз і назавжди
Акторка – надзвичайно мудра і цілісна людина, вчинки якої не дають права сумніватися у її шляхетності. Благодійні вистави, підтримка дитячих фондів – це завжди було в її кар’єрі.
З початком війни все збільшилося в рази. Нещодавно вона навчилася робити ляльки-мотанки, виставляє їх на аукціони. Найдорожчу продала за дві тисячі гривень. За виручені гроші купує все, навіть білизну та взуття, для воїнів і дивується, як можна бути байдужим у такий час: «У зоні АТО я була раз. Там нема напівтонів, як у мирному бутті, в тих страшних умовах існує вищий ступінь братерства. Мені важко сприймати суспільство, яке безтямно віддається мирному життю і нічого не дає для перемоги. Це нонсенс. Такі люди для мене руконеподаваємі».
А ще події на Сході позбавили її великої частини роботи, а отже – і прибутку, за якими вона анітрохи не шкодує. Маючи чимало контрактів у російському кінематографі, акторка всі їх розриває: «Коли почалася війна, в мене були певні гонорари від зйомок у їхніх серіалах, я багато давала на благодійність. Але потім відмовилася співпрацювати з російськими кіновиробниками. Зрозумійте, мені неприємно бути навіть у кадрі на машині з номерами чужої держави! Або тримати в руках інші грошові банкноти і вдавати, що я «афигенная русская деревенская баба». Це в той момент, коли серед знайомих є поранені… Це не сумісне. Я на екрані – «русская баба», а в нього руки і ноги немає «завдяки» росіянам».
Зараз Ірма зосереджена на нових театральних постановках, зйомках в українському кіно, яке хоч і повільно, але впевнено стає на ноги. Актриса каже, що вона щаслива. Здорова, руки, ноги на місці – що ще треба? Щоб бути щасливим, потрібно жити в гармонії із собою. Навіть коли настає депресія, слід їй віддаватися. А ще зірка наздоганяє втрачений час у стосунках із сином. Якось він її назвав бабусею Танею, настільки рідко мама була з ним поряд. Зрозуміла: це сигнал – і на нього відреагувала, не вагаючись.
За матеріалами ukr.segodnya.ua, kinoafisha.ua, ukr space.com.
