«СтопКАДР»
«Поцілую тебе в губи — мабуть, скоро вріжу дуба!»
Але й розвеселили цього разу ви нас. Ми думали, що вже навряд чи чимось можна так здивувати. Де там! Вкотре пересвідчилися: нам до вашого таланту ще рости й рости. Бо, чесно, добрий десяток разів хапалися за животи. Переконані, навіть наш нинішній преЗЕдент не стримав би усмішки, як колись у програмі «Розсміши коміка» або від анекдотів, які йому зараз розповідають Ігор Коломойський чи Андрій Богдан… Хоча деякі підписи були настільки серйозні, що ми буквально аплодували щирості ваших сердець, які раділи почуттям у таких роках цих двох стареньких
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ,
головний редактор місячника «Читанка для всіх»
Тому дуже було шкода, що далеко не всі підписи помістилися. Але на те він і конкурс, щоб хтось у підсумку став переможцем. Якщо цього разу не вдалося, то, сподіваємось, що протягом 2020–го ви свою Жар–Птицю упіймаєте–таки за хвіст. Чого щиро і бажаємо!
А зараз до вашої уваги — найкращі підписи «СтопКАДРУ» № 11 (2019):
Оженився дід Микола: краще пізно, як ніколи!
* * *
Клянусь: не буду більше ловеласом,
І пиво пити буду тільки часом
(бо за горілку вже не йдеться),
цигарки в руки не візьму…
Повір і спаси ти душу
грішную мою!
(Надія МАТЕУШ,
с. Лобачівка Горохівського району Волинської області).
Сто лят — нашим молоденьким, А нам — мед-горілка! Щоб було їм солоденько, Всі гукаймо: «Гірко!».
Весільні фотки пожовтіли,
І ми насправді постаріли.
Та залишалася, як є, любов —
Її не заховаєш у альбом!
(Михайло АНДРІЮК,
с. Городище–2 Луцького району Волинської області).
А «молода» літає, наче в хмарах, бо уявля медовий місяць на Канарах!
(Тамара Шендрик,
с. Смідин Старовижівського району Волинської області).
Ну які ж то літа,
Як душа не стара?!
…Сивина посріблила вже скроні,
А для мене вона,
Ну, така молода:
І кохана й красива — єдина!
Тож, хай грець, під вінець
(бо вже лопнув терпець)
Поведу я сьогодні кохану.
Ще життю не кінець,
Будем всім за взірець!
Поживем ще, кохана, на славу!
(Валентина КЛЮЧНІКОВА,
м. Луцьк Волинської області).
Цілуються в шістнадцять,
двадцять, п’ятдесят…
Палкі цілунки всім вікам
підвладні.
А якщо цей цілунок у вісімдесят —
То він вдвічі палкіший,
бо один з останніх.
* * *
Ще коли студентами були
побрались,
Але грошей в студентів
на весілля не було.
А нині з пенсій трішки назбирали –
і золоте весілля кілька днів гуло.
(Павло ОЛЕХ,
м. Любомль Волинської області).
Ой, збав компресію, дідусю!
Бо від землі я відірвуся!
* * *
Сто лят — нашим молоденьким,
А нам — мед–горілка!
Щоб було їм солоденько,
Всі гукаймо: «Гірко!».
* * *
Краше пізно, ніж ніколи:
Через цілих пів століття
Стрілись двоє після школи —
І освідчивсь Тані Вітя.
* * *
А на цих молодих
Треба вчити молодих:
Душа в душу — до ста
Під цілунки в уста!
* * *
Пара ми молода —
Ні по чім нам года!
Ми свій місяць медовий
Вік справляти готові!
* * *
Переписав фінал трагедії Шекспір
На вимогу закоханих планети:
Монтеккі й Капулетті
припинили спір —
Й ось heppy end Ромео і Джульєтти!
(Миколай Шостак,
м. Луцьк).
Я буду, я хочу бути з тобою, — бо ти не вимагаєш досконалості…
* * *
Час минає… А кохання — НІ!
* * *
Більшість фотографій закарбовують якийсь момент, а ця —
все життя.
(Діана ПЕТРИНА,
м. Рожище Волинської області).
Ох і цілується дід Панас,
аж завидки беруть всіх нас!
* * *
Діду і бабі вже під сто,
а цілуються — як ніхто!
* * *
Трясця, він такий старий,
а цілується, як молодий!
(Антоніна ДЖУРА,
с. Колона Іваничівського району Волинської області).
Ой ти, діду старий,
А я твоя бабка.
Якщо смачно поцілуєш,
То зроблюся глАдка.
(Василь ШВОРАК,
с. Качин Камінь–Каширського району Волинської області).
***
Такі реалії життя:
Тепер я твій, а ти — моя!
(Дмитро ОНИЩУК,
м. Луцьк).
***
Дідусь, на вигляд наче граф,
Бабусю притискає!
Пройшов успішно поліграф:
На шлюбну ніч чекає!
***
Дізнались: поцілунки
продовжують життя!
Любуються, цілуються тепер
до забуття!
***
Кохання є солодким трунком
І в той же час — нелегка річ,
Бо поцілунок — поцілунком,
А попереду — шлюбна ніч!
***
Так ніхто не кохав.
Через тисячу літ
Лиш приходить подібне кохання!
І нарешті, як кажуть,
наважився дід
На перше в житті цілування!
***
Так ніхто не кохав.
Через тисячу літ
Лиш приходить подібне кохання!
Про «Союз» — «Аполон»
пригадав бравий дід
І відразу почав «стикування».
***
За Олександром Олесем
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди…
Цілуй, цілуй, цілуй її,
Знов молодість не буде.
Притихли милі солов’ї,
І хоч не ті вже груди,
Але він любить ще її:
Хтозна, що завтра буде!
(Валерій НЕКРАСОВ,
м. Луцьк).
***
Нема боліт! Немає лісу! А дід цілує Василісу!
***
Вирішили согрішити, щоб іще сто літ прожити!
***
Поцілую тебе в губи — мабуть, скоро вріжу дуба!
(Аркадій ЧАБАНЧУК,
с. Новий Мосир Ковельського району Волині).
За цей останній підпис, який ми винесли і в заголовок статті, пан Аркадій Чабанчук і отримає наш головний приз — 250 гривень. Вітаємо!
Тур № 12 (2019)
А сьогодні пропонуємо вам помізкувати над підписами до цієї світлини з годівничкою — сподіваючись, що у вашому саду або дворі пернаті в зимну пору мають справжніх друзів.
Кожен учасник може запропонувати до 19 грудня будь–яку кількість варіантів і надіслати їх нам на адресу: 43025, просп. Волі, 13, м. Луцьк, «Читанка для всіх», або на електронну — [email protected].
Не забудьте вказати свої дані, щоб отримати 250 гривень призових. Хай щастить!
