І з висоти CN Tover, і в невеличкому селі на рідній землі вони однаково щиро дарують людям своє мистецтво.
Український «Щедрик» — символ Різдва у світі — прозвучав на найвищій телевежі Канади
Популярну «Колядку дзвонів» на одному з найупізнаваніших символів Країни кленового листя — CN Tower у Торонто, зведеному 1976 року, що має висоту 553 м і протягом трьох десятиліть був найвищою будівлею планети, — виконав тернопільський квартет «Акорд»
Чоловічий вокальний колектив створений 1998 року на музично–педагогічному факультеті ТДПУ (нині ТНПУ). Відтоді виступав не лише в Україні, а й у Франції, Німеччині, Польщі, підготував сольні програми «Допоки музика звучить…», «Ой радуйся, земле». З 2003–го «Акорд» працює в Тернопільській обласній філармонії під керівництвом Євгена Гунька. У складі квартету — тенори Володимир Футорський і Володимир Гапій, баритон Ярослав Якимчук, бас Андрій Затонський. Саме вони й заспівали «Щедрик» на найвищій телевізійній вежі Канади. Відео, викладене у соцмережах, отримало десятки тисяч уподобань.
«Дорогі українці, наші друзі та шанувальники! Ми щиро вдячні за Вашу неймовірну підтримку і поширення нашого скромного відео на CN Tower! За 2 доби майже100 тисяч переглядів, нас згадали на передових каналах і новинних ресурсах! А найголовніше — український «Щедрик» черговий раз створив різдвяний настрій у Ваших серцях. P. S. Продовжуймо створювати різдвяну атмосферу разом!» — написали хлопці на своїй сторінці Квартет_Акорд #Quartet_Accord #Ukraine у фейсбуці.
«Щедрик» — одна з найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича, знана не тільки в Україні, а й у всьому світі під назвою «Дзвінка колядка» чи «Колядка дзвонів» (англ. Call Carol, Carol of the Bells). Це про неї композитор Пилип Козицький казав: «То не розкладка пісні, то самоцінний твір, осяяний промінням генія, який посяде не останнє місце в світовій музичній літературі».
Після виконання в Карнегі-холі 1921 року маленьке українське диво, як назвали пісню американці, розійшлося по всіх континентах.
Узявши за основу один із найстаріших зразків українського фольклору, ще з дохристиянської доби, коли новий рік починався ранньої весни з поверненням в Україну ластівок, Микола Леонтович працював над цим твором майже все життя, постійно вдосконалюючи його. Першу редакцію «Щедрика» він написав до 1901–1902 рр., другу — у 1906–1908 рр., відомі також варіанти 1914, 1916 та 1919 років. «Він — ніби різьбяр у музиці, що творить найтонші вартості, наче мережива із шовку… Леонтович бере невеличку річ і так вичеканить, що просто диву даєшся: маленьку простеньку мелодію він розгорне на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб», — писав знаний маестро Кирило Стеценко.
Уперше «Щедр ик» був виконаний хором Київського університету в 1916 році, коли Леонтович працював у столиці — керував хоровими колективами, викладав у Музично–драматичній школі Миколи Лисенка (згодом — інститут його імені). Твір приніс шалений успіх, подарувавши композитору славу та визнання і в музичних колах, і серед широкої публіки.
5 жовтня 1921–го у виконанні хору Олександра Кошиця «Щедрик» уперше прозвучав в Америці — у Карнегі–Холі в Нью–Йорку. Відтоді маленьке українське диво, як назвали пісню американці, розійшлося по всіх континентах. Твір настільки припав усім до вподоби, що в 1936 році американець українського походження Пітер Вільховський створив англійську версію слів «Щедрика». Пісня нагадувала йому передзвін, цей образ він і відтворив у вірші. Згодом це закріпилося і в назві твору, під якою він відомий у світовій музичній культурі, — «Колядка дзвонів».
Щороку напередодні Різдва вона лунає на радіо, її використовують у рекламі та кінофільмах, виконують видатні співаки й хорові колективи — український «Щедрик» давно став невід’ємною складовою світової різдвяної традиції.
Для довідки
ЛЕОНТОВИЧ Микола Дмитрович (13 грудня 1877 — 23 січня 1921) — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок для хору класичних творів, понад 150 українських народних пісень. Трагічно загинув у с. Марківка (Теплицького району Вінницької області), куди приїхав гостювати до свого батька і був застрелений невідомим, котрий попросився на ночівлю до хати (за розповіддю батька, яку записав товариш Леонтовича Г. Яструбецький, це був співробітник Гайсинської ЧК Гріщенко).
Надія АНДРІЙЧУК.
