Переселенка з Донеччини навчилась господарювати по-волинськи

Сама ж пані Лариса вже 4 роки, як виїхала звідти, і зараз живе в селі Грабове Шацького району, – пише Кордон.

До початку війни в неї був приватний будинок, робота, відносна стабільність у житті. Лариса Анатоліївна працювала в дитячому садку вихователькою, присвятила цій справі 33 роки.

З квітня 2014-го Горлівка опинилася під контролем терористичної організації «ДНР» і стала однією з найгарячіших точок війни. Від рук ворога загинули мирні жителі. Постійні обстріли, вибухи, руйнування… А наприкінці січня 2015 року російські війська почали атаку на Дебальцеве, яке розміщене неподалік Горлівки. З цього часу і почався відлік не днів, а годин, який наближав від’їзд жінки з окупованої території.

Пані Лариса дякує грабівчанам за все зроблене для неї добро.

«Рідне місто я залишала в дуже неспокійний час. Пригадую, зібрала все необхідне і чекала на сина. Коли він приїхав, щоб мені допомогти, то не міг вставити ключ у замкову щілину дверей – будинок від безкінечних вибухів трусило, як під час землетрусу», – розповідає пані Лариса.

Згодом дізналася, що буквально через місяць після від’їзду на її подвір’ї вибухнув снаряд, від чого повилітали шибки в вікнах будинку, знесло пів даху і загорожу. Каже, навіть страшно подумати, що було б, якби вона не виїхала звідти.

…Лариса Крук вдячна Богу і долі, що зберегли її життя і привели в мальовничий куточок Волині. Брехлива російська пропаганда з її вигадками про «звірства бандерівців», «злочини неонацистів», «розіп’ятих хлопчиків» тощо розлетілася на друзки в селі, де живуть добрі і співчутливі люди, готові завжди підтримати ближнього в скрутну годину.

Пані Лариса дякує грабівчанам за все зроблене для неї добро. Їй з ними добре і безпечно. Втім, вона вірить, що в Україні настане довгожданий мир і в її життя рано чи пізно повернеться рідна Горлівка.