Одна ніч у президентському люксі Al Bustan Palace Ritz-Carlton Hotel коштує 4000 євро, у звичайному номері — 635 доларів.
Поїздка в Оман: «офіційний візит» чи обман?
Затим, як ЗМІ повідомили, що Володимир Зеленський після відпочинку в засніжених Карпатах вирушив на сонячний курорт на Аравійському півострові, Офіс Президента поширив інформацію, що туди глава нашої держави поїхав за власний рахунок. А потім додав, що це — офіційний візит, і навіть продемонстрував фото зустрічі Володимира Зеленського з міністром Султанату Оман, який відповідає за закордонні справи, Юсуфом бін Аляві бін Аддаллою. Що з цього приводу думають відомі в країні журналісти-блогери?
Юрій БУТУСОВ, журналіст, головний редактор сайту Цензор.нет, оглядач «Дзеркала тижня»:
«Зупиніться! Звичайно, це ніяково, коли Верховний Головнокомандувач під час війни знаходить час для відпочинку на березі Індійського океану, поки підпорядкована йому армія мерзне в окопах на Донбасі. Тим більше ніяково, якщо перемога на виборах досягається з гаслом «Президент повинен жити, як простий учитель, а простий вчитель — як Президент»… Звичайно, це дурість — приховувати таку інформацію від своїх громадян, особливо якщо сам Зеленський висміював точнісінько таку дурість попереднього Президента в номері про «Петра Інкогніто» на Мальдівах в 2018-му. Але дурість і ніяковість вирішили ще принизити брехнею. Офіс Президента опублікував набір роз’яснень — «офіційний візит», про який «забули» заздалегідь повідомити, фотографії з якимось дядьком в арабському одязі, за відсутності самого глави Оману, і за відсутності на зустрічі навіть посла України.
Зупиніться! Ще ніхто і ніколи не виправляв провал у комунікаціях новою брехнею. Продовжуючи брехати в такій дрібниці, ви підриваєте довіру до своїх подальших серйозних ініціатив».
Віталій ПОРТНИКОВ, письменник, журналіст, оглядач «Радіо Свобода»:
«У момент подорожі Порошенка (на Мальдіви. — Ред.) більшості його колишніх виборців було абсолютно очевидно, що він не буде капітулювати перед Путіним, що він не здасть країну, що доведеться воювати і протистояти. Саме цього вони не могли пробачити колишньому Президенту… І за Зеленського вони в більшості своїй голосували не через Мальдіви, не через корупцію, не через «нових людей» у владі. Вони голосували за Зеленського з тією ж надією — що він зможе «просто перестати стріляти», що він якось домовиться з Кремлем, що він позбавить їх головної проблеми — України і її готовності постояти за себе. Але позбавить не так, як міг би позбавити, наприклад, Бойко, а так, щоб їм соромно не було… Ось тому багато хто з них і проголосував за Зеленського. Ось тому, поки Зеленський зустрічається з Путіним, вітає російського президента зі святами і зберігає ілюзію, що скоро «проблему України» буде вирішено, він може їхати хоч в Оман, хоч на Мальдіви. Його прихильники будуть виправдовувати будь-який його вчинок, будь-яке рішення. Проте якщо виявиться, що Зеленський збирається не капітулювати, а чинити опір, що миру будь-якою ціною не буде, що Україна як суверенна держава не перестане існувати, — ось тоді ці патріоти, миротворці й антикорупціонери відразу згадають йому Оман».
