Коли йшли вистави за участі знаменитого актора, дружина незмінно сиділа у залі.
Богдан Ступка та Лариса Корнієнко: дорога щастя довжиною в 45 років
Вони вперше зустрілися у Львові — випускниця Бакинського хореографічного училища та військовослужбовець строкової служби. Богдан Ступка після закінчення студії при Львівському театрі імені М. Заньковецької був призваний в армію, але служба його проходила в Ансамблі пісні і танцю. А Лариса після переїзду з Баку прийшла на роботу в Львівський театр опери і балету
Богдан і Лариса опинилися в одній компанії на жовтневі свята, 7 листопада. Богдану сподобалася струнка красива дівчина, але сказати про свою симпатію на той час він не наважився, та й що б міг запропонувати простий солдат успішній балерині? Навколо неї було багато досить забезпечених шанувальників. Лариса помітила високого гарного парубка, але ніяких почуттів у неї тоді не виникло. Доля зводила їх потім неодноразово. І в якийсь момент виявилося, що в них багато спільних тем для розмови, схожі погляди на життя.
Їхній роман не можна було назвати стрімким. Вони просто спілкувалися, товаришували, згодом усвідомили, наскільки важко їм стало обходитися одне без одного. Богдан Сильвестрович просто зрозумів, що ця молода красива жінка з витонченою фігуркою і розумними очима — його доля. Запропонував їй руку та серце й повіз знайомитися до мами.
Богдан Сильвестрович вважав, що всі його успіхи, звання, нагороди — це заслуга Лариси.
Вони розписалися в 1967–му, а вже через рік у сім’ї народився син Остап. Спочатку молодим доводилося непросто. Богдан тільки починав свій шлях у мистецтві. Лариса ж повністю присвятила себе родині…
Вона оточила турботою чоловіка і маленького сина, старанно облаштовувала їхній будинок, створювала затишок. Грошей катастрофічно не вистачало, і в якийсь момент Лариса, стомлена домашніми клопотами і спробами утримувати будинок за копійки, навіть подавала на розлучення.
Звичайно, відразу їх не розлучили, дали місяць на роздуми. Напевно, кожен із них думав, як вони будуть жити далі порізно, один без одного. І зрозуміли головне: в житті найважливіше — їхня сім’я. З тих пір Богдан Сильвестрович і Лариса Семенівна стали нерозлучні. І охороняли своє крихке сімейне щастя від сторонніх поглядів, побутових проблем і непорозумінь.
Коли йшли вистави за участі Богдана Ступки, дружина незмінно сиділа в залі серед глядачів. Пишалася чоловіком і закохувалася в нього знову і знову. У молодості, коли вони мешкали у Львові, вона відвідувала і його репетиції, допомагала скласти пластичний малюнок ролі. Балетний досвід Лариси був дуже цінним.
При перегляді кінофільму «Тарас Бульба» Лариса завжди плакала, дізнавшись, що чоловік ледь не згорів заживо під час зйомок.
Вони разом пройшли складності становлення родини, навчилися терпінню і накопичували життєву мудрість. При перегляді кінофільму «Тарас Бульба» Лариса завжди плакала, дізнавшись, що чоловік ледь не згорів заживо під час зйомок.
Богдан Сильвестрович вважав, що всі його успіхи, звання, нагороди — це заслуга Лариси, його єдиної коханої жінки. Вони виростили чудового сина, який пішов слідами батька, раділи появі онуків і були просто щасливі.
А потім у їхній дім прийшла біда. Тривожний дзвінок пролунав у той день, коли на зйомках фільму «Одного разу в Ростові» Богдан Ступка раптово знепритомнів. В актора діагностували онкологічне захворювання. Вони боролися зі страшною недугою довгих два роки, але перемогти її не змогли… Богдан Сильвестрович пішов із життя 22 липня 2012–го. А вона досі живе пам’яттю про свого великого чоловіка. І вірить, що людина жива, поки про неї пам’ятають.
Марина ЛУГОВА.
Джерело: vsviti.com.ua.
