Богдан Ліпич: «Мрійте і вірте у себе!».
Із Каменя до Парижа та Амстердама – на велосипеді
За 30 днів Богдан Ліпич із Каменя-Каширського подолав 2400 кілометрів: п’ять країн, більше ста міст і тисячі сіл. Зрозумівши, що подорож двоколісником — дешевий спосіб здійснити задумане, остаточно наважився. Найперше вирішив побачити Париж — найяскравіше місто Європи — та Амстердам — столицю велосипедистів. Морально налаштовувався на мандрівку цілий рік, готувався довго — докупляв комплектування собі в дорогу і спочатку планував вирушити ще у 2018-му, але через іншу подію поїздка стартувала 11 липня 2019-го
Мама випроводжала сина зі слізьми — хвилювалася і постійно стежила за дописами Богдана в інтернеті, де хлопець вів свій блог, а якщо довго не писав, то навіть спати лягала з відкритим фейсбуком. Утім, усі можливі ризики, проблеми Богдан намагався прописати наперед, аби заздалегідь продумати варіанти їхнього вирішення.
— Зокрема, як діятиму, коли трапиться ДТП, мені стане зле, закінчаться гроші і провіант, отримаю травми або нападе дикий звір, загублю документи чи хтось вкраде мої речі тощо. На щастя, більшість з обдуманого — вигадки і стереотипи. Навіть зміна погоди виявилася не страшною: їхати в дощ мені іноді дуже подобалося. А незнання мови в наш час узагалі не проблема, адже в кожному ґаджеті є перекладач. Водночас найбільше переживав, аби не вийшов з ладу велосипед. Чув, що в людей розламувалися рами, а це все — кінець. Мені теж доводилося часто ремонтувати свій двоколісник, але думок зупинитися не виникало. Навпаки, повторював: «Навіть пішки, але дійду до Парижа». Серйозна прикрість, яка сталася в дорозі, — зламався телефон. Це була майже катастрофа. Втрата його означала неможливість їхати за маршрутом, що прокладав навігатор, неможливість вести блог та інші неприємності, — розповідає мандрівник. — Довелося придбати новий ґаджет.
Найбільше переживав, аби не вийшов з ладу велосипед. Чув, що в людей розламувалися рами, а це все — кінець.
Ранок Богдан Ліпич розпочинав переважно о 7–8-й годині. Обов’язково робив розминку, перевіряв технічний стан велосипеда. Спати лягав о 22-й, інколи опівночі. Ночував у наметі, дехто радо дозволяв розміститися в себе на подвір’ї або ж навіть запрошував в дім.
Їв те, що хотілося, в основному жив на сухпайках, національних страв уникав, найчастіше купував солодощі, щоб швидко відновити сили, енергію.
— Дуже хотілося всього українського: м’яса, борщу. Тепер упевнено можу сказати: немає нічого кращого, аніж сало, — розповів Богдан Ліпич. — У дорогу вирушив із мінімальним бюджетом, десь 200–300 доларів. Щоправда, знайшлися охочі підтримати блог, деякі іноземці давали гроші при зустрічі.
Після поїздки веломандрівник зізнався, що найбільш комфортна і близька по духу для нього Польща, але чи зміг би жити тільки там — не впевнений.
— Важливо зрозуміти: якби Україні дати такі ж дороги, зарплати та ВВП на одну особу, як у Європі, то ми стали б кращими не тільки на цьому материку, але й у світі. У нас надзвичайно потужний потенціал, а в плані доступу до товарів і послуг ми тримаємо першість. Вийшов на вулицю — купив усе необхідне, тоді коли у відвіданих мною країнах це не так легко зробити. Спробуйте придбати там сім-карту — і відразу відчуєте різницю. Ми маємо всі шанси стати першими, однак для цього потрібно неабияк попрацювати, — переконаний Богдан Ліпич.
Тепер мандрівник упевнено стверджує: 2019 рік був найцікавішим у його житті!
— Я зробив те, в чому сам сумнівався, і максимально загартував свою психіку. Ми і не підозрюємо, який величезний потенціал маємо. Кожен із нас може значно більше, ніж думає, — зазначає хлопець. — Шкодую, що не вирушав у такі подорожі раніше. Бо так здійснюються мрії.
Окрім того, впродовж минулого року Богдан максимально удосконалив радіопрограму «Ukraine Dancing» — проєкт про клубну музику українською мовою, за підтримку якого пропонує 35 безкоштовних уроків із вивчення англійської мови з викладачкою Кембріджської школи Вікторією Ховард. А ще хлопець самостійно створив офіційний сайт шоу, почав співпрацювати з українськими артистами та як діджей виступив із власною музичною програмою у Львові, Києві, Вінниці, Луцьку, Житомирі, а також на фестивалі барв у Новограді-Волинському, в Тернопільській та Івано-Франківській областях. Знайшов однодумців у цій сфері та об’єднав їх навколо себе заради спільної мети.
— У 2020-му планую здійснити чергову подорож на двоколіснику до Португалії чи Італії. А ще хочу заснувати громадське об’єднання, щоб організовувати веломандрівки постійно. Ну й, звісно, є плани написати книгу про першу велоподорож, а також створити музичний лейбл, що спеціалізується у виданні та просуванні клубної музики з українським вокалом. Аби досягнути певних результатів у новому році, читачам «Волині» раджу максимально планувати, стежити за своїми задумами, корегувати їх і встановлювати строки реалізації. А головне — вірити в себе та перестати мислити стереотипно, — закликає Богдан Ліпич.
Ірина ПАСІЧНИК.
