Весь світ облетіли фото, як побивається за Юлею її чоловік в аеропорту «Бориспіль».
Віримо: Юлія не загинула — вона пішла у небо…
Вранці другого дня Різдва Христового Україну сколихнула жахлива звістка: авіалайнер Boeing 737 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) розбився невдовзі після вильоту з аеропорту імені Імама Хомейні в Тегерані. Літак регулярного рейсу PS752 Тегеран–Київ мав прибути до Міжнародного аеропорту «Бориспіль». Пізніше Іран визнав, що його випадково збили ракетою їхні військові. Серед 176 загиблих була і волинянка — бортпровідник повітряного судна Юлія Сологуб...
Катастрофа сталася 8 січня близько 4.30 за київським часом. Boeing упав через шість хвилин після того, як піднявся у повітря. Коли зв’язок з літаком перервався, він перебував на висоті 2400 метрів і встиг набрати швидкість близько 500 кілометрів за годину.
На рейс були зареєстровані 169 пасажирів. Однак, за даними РНБО, двоє з них, громадяни України, на нього не сіли. Всі 176 людей (167 пасажирів і 9 членів екіпажу) загинули, серед них 13 дітей, багато молоді, студентів. На борту перебували громадяни Ірану, Канади, Швеції, Афганістану, Німеччини, Великої Британії, а також 11 громадян України: двоє пасажирів та 9 членів екіпажу.
У числі останніх — уродженка міста Нововолинська 25-літня Юлія Сологуб. Дівчина народилася і виросла у шахтарському місті. 2012 року успішно закінчила НВК «ЗОШ № 1 — колегіум». Директор навчального закладу Сергій Мороз зазначив, що Юлія була дуже старанною, відповідальною й активною, в її атестаті були найвищі оцінки й лише три дев’ятки. Директор, класний керівник Людмила Максимович та всі вчителі приголомшені трагічним повідомленням і глибоко співчувають родині своєї колишньої учениці.
Вдалося поспілкуватися зі шкільною подругою Юлії, яка зараз мешкає у Львові. Аліна розповіла, що вони дружили і разом навчалися з 3-го по 9-й клас, потім шляхи розійшлися. Але спогади дитинства — найтепліші. Юля була дуже веселою, розумною, цілеспрямованою. Мала гарне біле волосся, за нею упадало чимало хлопців. Понад усе любила свою маленьку сестричку Софійку, часто з нею гуляла.
До місця, де розміщені фотографії загиблих, нескінченним потоком несуть живі квіти.
У дівчини була мета — і вона невпинно йшла до неї. Закінчила Київський національний лінгвістичний університет. Бортпровідником працювала майже пів року. Торік вийшла заміж. Будувала плани, яким не судилося здійснитися. Не можна без сліз і трепету дивитися на світлини, викладені на різних сайтах та в соцмережах. Юлин чоловік у Бориспільському аеропорту, де виставили фото загиблих в Ірані членів екіпажу, не відходить від її портрета, цілує його і на колінах просить вибачення у дружини… Там також зібралися і родичі інших загиблих…
На фесбук-сторінці уродженки шахтарського міста, відомої письменниці Олександри Шутко прочитала: «Щойно зателефонувала мама, сказала, що у тому рейсі з Ірану загинула донька її співробітниці, родом з Нововолинська. Вона закінчила університет (іноземні мови) у Києві, де й жила. У неї гостювала на свята її мама, яка вчора ввечері провела доньку на рейс і повернулася вночі додому. Приїхавши, дізналася таку жахливу новину і не тямить себе від горя. Світла пам’ять усім загиблим…».
В Україні 9 січня було оголошено днем жалоби. Зауважимо, що іранський уряд теж назвав цю дату днем національного трауру за жертвами жахливої трощі пасажирського літака української авіакомпанії та тисняви на похороні керівника Корпусу вартових ісламської революції Касема Сулеймані у його рідному місті Керман, під час якої загинуло близько 60 осіб.
Вселенський Патріарх Варфоломій висловив співчуття з приводу катастрофи повітряного судна «Міжнародних авіаліній України», смерті пасажирів та членів екіпажу.
«Це була суперкоманда, суперлюди» — на такі прекрасні слова про загиблих натрапила в одній із численних публікацій, які заполонили в ці тривожні дні всі сайти й друковані видання. Кажуть, Бог забирає найкращих…
А в суботу, 11 січня, керівництво Ісламської Республіки Іран визнало, що саме їхні військові випадково збили український літак, та свою провину в авіакатастрофі. В ці дні проводиться ідентифікація тіл загиблих, після завершення якої їх мають повернути в Україну. Родинам обіцяно фінансову допомогу від уряду. Держава також всіляко сприятиме отриманню ними компенсацій від перевізника, страхових компаній та Ісламської Республіки Іран.
«Це була суперкоманда, суперлюди» — на такі прекрасні слова про загиблих натрапила в одній із численних публікацій, які заполонили в ці тривожні дні всі сайти й друковані видання. Кажуть, Бог забирає найкращих…
До місця, де розміщені фотографії загиблих, нескінченним потоком несуть живі квіти. Екіпаж не загинув — він пішов у небо. А з ним — і волинянка Юлія. Вічна їм пам’ять…
Роксолана ВИШНЕВИЧ.
