Місяці, як у казці, помінялися місцями.
Так рано підсніжники та айва у нас ще не зацвітали
Надзвичайно теплої цьогорічної зими на Волині розквітли не лише первоцвіти (в основному різнокольорові примули садові), але й фіалки та ромашки, які зацвітають пізніше, а ще — поодинокі кульбаби та інші дикоростучі рослини. Набубнявіли бруньки малини, зеленіють молоді листочки бузку. Такий підвищений температурний режим не на користь не лише садовині, а й озимині, бо вона навіть вегетувала, тобто йшла в ріст. Минуло уже пів зими, але ще й досі ріки не замерзали. Та й стійкого снігового покриву не було, лише невеликий сніжок вибілював землю декілька разів, але танув наступного дня
Неймовірно, але 15 січня, саме посеред календарної зими, коли мали тріщати морози, я помітив, що в нас, у Любешові, зацвітають провісники весни — підсніжники! Напевно, що поодинокі ніжні квіточки з невеликою білою голІвкою-дзвіночком появилися ще напередодні, тобто на старий Новий рік! Так рано вони в нас ще ніколи не зацвітали! Однак цього дня я зафотографував іще й поодинокі яскраві червоні квіточки на айві японській (хеномелес). Дивина, та й годі, тому що минулого року вона зацвіла 26 березня.
Виходить, права була вередлива принцеса з казки «Дванадцять місяців», яка наказала, щоб проліски зацвіли посеред зими. Тоді вчитель їй повідав, що такого ніколи не може бути.
Маємо те, що натворили зневажливим ставленням до нашої матінки-природи. І це не вона тепер «сходить з розуму», а людству потрібно схаменутися.
Виявляється, що день 15 січня був рекордно теплим: температура повітря у Любешові сягнула плюс 8 градусів! Було перекрито рекорд 1975 року! Тобто такої зимової «спеки» цього дня не було 45 літ! Тож не дивно, що наступного дня біля паркану на тоненьких ніжках виросли маленькі грибочки (їх у нас називають «жабські»). А ще — на деяких деревах і рослинах помітив… невеликі павутинки! «Бабине літо» посеред зими, нехай навіть невеличке! То ще одне диво природи! Чого доброго, може і лелеки (ще один символ весни) вже в дорозі? Та про них я вже так, для красного слівця, бо ще будуть і морози, і сніг, і річки, можливо, вкриються кригою! Бо ще ж половина зими попереду. Хоча хто знає, адже були теплі зими, коли річки на Волині не замерзали зовсім, наприклад узимку 1924–1925 і 1974–1975 років. Та й Водохреще минуло. Наші батьки говорили в цю пору: «Тріщи, мороз, не тріщи — минули Водохрещі: дуй, хурделиця, не дуй — на Великдень пішло».
Ех, нам би тепер не зимової «спеки», зимового «бабиного літа» і грибів посеред зими, а морозу, і то 30-градусного! Та хоча б на декілька деньочків, щоб виморозив усю ту заразу, яка аж надто розвелася і так шкодить садівництву і городництву. Уже й хімія деколи не допомагає. На жаль, востаннє 30-градусний мороз на Волині був у далекому 1987 році, тоді 8 січня термометри у Луцьку опустилися до відмітки мінус 32,5 градуса.
Та що вже поробиш? Ми не можемо керувати погодою: маємо те, що натворили зневажливим ставленням до нашої матінки-природи. І це не вона тепер «сходить з розуму» (як дехто іронічно коментує нинішню теплу зиму), а людству потрібно схаменутися. Адже наслідки можуть бути катастрофічними!
Однак давайте потішимо себе. Бо підсніжник символізує прихід весни і продовження життя. Тож сподіваймося, що ця білосніжна квіточка своїм надто раннім цвітінням дає надію на мир і спокій у нашій країні! Може, така несподівана життєдайна радість природи в Україні й справді віщує нам закінчення тої клятої війни і довгожданий мир?!
Петро КРАВЧУК, автор «Книги рекордів природи», смт Любешів
