Прокльони Путіну від ківерчанина Віктора Пахолюка набрали понад 280 000 переглядів в Youtube

Випускник Волинського училища культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, Театру–студії при Українському академічному драматичному театрі імені Івана Франка, актор Рівненського театру, методист Ківерцівського районного Будинку культури ім. М. П. Ковальова, директор Будинку культури села Хорлупи, ведучий урочистостей і родинних свят — ​усе це про 60–річного Віктора Володимировича Пахолюка. А ще ж найголовніше — ​батько двох дітей — ​доньки і сина, дідусь для двох онуків, турботливий син для старенької мами…

— Мегапозитивна людина! — так характеризує його Микола Скубій, заступник директора по аматорському мистецтву РБК ім. М. П. Ковальова. — Ходяча енциклопедія вивчених монологів, віршів, гуморесок. Знаний не лише на Волині, а й за її межами ведучий родинних свят: ювілеїв, сватань, весіль тощо. Разом із вокальним гуртом «Писанка» Віктор Пахолюк створює неймовірну атмосферу радості, піднесення, українського справжнього гумору і забави. Там, де він, завжди весело. Він — ​душа компанії! Користується повагою серед односельців.

Переконливо це підтверджу і я, бо не раз зводила доля на сцені, а під час одруження мого сина Віктор відтворив чудову атмосферу українського весілля.

Пригадується артисту такий випадок… Не встиг на останній автобус, що курсував із Луцька до рідного села. Тож вирішив іти пішки. А що шлях далекий — ​з обласного центру у Хорлупи (приблизно 30 км!), — ​то читав, крокуючи, все, що знав напам’ять… Коли ж ступив на поріг рідної домівки, зробив висновок, що навіть і половини не прочитав того, що є у його багажі знань.

Віктор Пахолюк навчався у Театрі–студії при Українському академічному драматичному театрі імені Івана Франка на одному курсі з Богданом Бенюком, тепер уже народним артистом України. Ті роки дали багато для здібного юнака: бути поруч із народними артистами Василем Павловичем Дащенком, Михайлом Олександровичем Задніпровським — ​то велика школа театральної майстерності. Але хлопця, який ще не відслужив в армії, неохоче брали колективи. Так потрапив із Києва до Рівненського театру, звідти пішов в армію — ​служба змінила світогляд, додала мужності. Згодом — ​одруження, діти і постав вибір: театральні гастролі чи сім’я…

Читав, крокуючи, все, що знав напам’ять… Коли ж ступив на поріг рідної домівки, зробив висновок, що навіть і половини не прочитав того, що є у його багажі знань.

За будь–яких обставин він намагався володіти собою, створювати гарний настрій, дарувати радість людям. І навіть нині у такий неспокійний час його гумор підтримує і вселяє надію на краще. А інтернетом ширяться прокльони кремлівському карлику у виконанні Віктора, і їхній перегляд зашкалює.

… Десь у 1990–х познайомився з Василем Простопчуком, який саме написав «Прокльони». Текст чималий. «От вивчиш — ​то й повірю, що ти артист», — ​мовив той. Відтоді твір добре сприймається людьми, а у виконанні Віктора він набув особливого колориту. У 2014–2016 роках мав зустрічі з хлопцями, що захищали східні кордони України. Пригадує: «Глянув їм у вічі — ​що тільки вони перенесли у свої юні роки?! Біль в очах, смуток на серці, понівечені душі … Таке зло взяло на того, хто розпочав ненависну війну… І якось само собою склалися нові рядки, що й уплелися в уже відомі «Сучасні прокльони», де віршовано «відшліфовані» перлини українських народних побажань. Хтось виклав запис в інтернет… І так пішло з легкої руки…» Понад 280 тисяч переглядів для сільського аматора — ​то неабияка популярність. Не був би то талант!

— Хотів би Путіну побажати, — ​каже артист, —

Трясця твоїй матері,

ти, нечиста сило,

щоб «швидкою Настею»

тут тебе носило.

Щоб тобі відмовили,

як чогось попросиш,

щоб твоєю мордою

молотили просо.

Щоби нижче пояса

потягло за пупа,

щоби пуп той вилисів

як від маку ступа…

Щоб у тебе задниця

по шву розійшлася,

щоб твоя дружинонька

з кумом повелася…

Щоб тебе у Спасівку

закусали мухи…

Щоб наївся трутки ти

та на свої гроші.

В домовині бачити,

який ти «хороший»…

А щоб ти добра не мав,

дихав би на ладан,

вік на ліки працював

і здихав тут, гаде…

Щоб тебе на могилки

холера забрала,

щоб тобі заціпило,

бо мені заклало.

Віктор відомий на Волині як організатор свята приймаків у Хорлупах, що зародилося ще у 1991 році. Тепер фестиваль «Приймацька Січ» збирає тисячі людей з усієї округи.Приваблюють лозунги свята: «Приймаки всіх країн, єднаймося!», «Хай живуть рідні тещі і ми біля них — ​приймаки!»

Відомий в окрузі гуморист–приймак Віктор Пахолюк дотепно розповідає про родинні стосунки у сім’ях, де живуть приймаки (своєрідний приймацький гімн написав лучанин Анатолій Мозуль). Звучать завжди пісні про тещу, приймака, невістку, козацькі, народні, ліричні. Приймацькому роду у Хорлупах нема переводу.

І творча натура Віктора не має спокою… Там, де він, завжди весело. Людина, багата душею, дарує свою щедрість і талант, служить іншим і береже народні традиції.

Більше відео на нашому Youtube-каналі – підписуйтесь: https://www.youtube.com/channel/UCYNPAN-WqpLJgPid1yUfoYQ .

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.