Чи пам’ятаєш ніжність губ моїх?

І знову дощ.

І хмари — ​суму згустки.

Перепливли ми літ ріку.

Твої долоні — ​наче дві пелюстки.

Кохання ж наше – замок на піску.

Чи пам’ятаєш ніжність

губ моїх і слова, душі високий

поетичний злет?

Межа між нами віку,

мов окова, — ой, важко вийти

із таких тенет.

Пройшли дощі.

І снігу по коліна.

Читаю, як молитву,

давній лист.

Душа, немов в снігах

незібрана калина.

Згорів давно до тебе доленосний міст.

Василь ГОЛЮК, м. Луцьк.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.