Кривднику варто давати відсіч. Іноді просто зателефонувавши на «102».
Б’є – значить, то не любов, а домашнє насилля!
Якось одна зі знайомих зізналася, що після розлучення ніби знову народилася на світ. До того довго трималася, «бо ж — сім’я» і «що скажуть люди». Я думаю, як би склалося її життя, якби тоді був нинішній Закон про насилля і якби їй тодішній — сьогоднішню мудрість… Нові норми дають шанс скривдженим швидше захиститися. Але, як завжди, є нюанси…
– Закон про домашнє насилля діє вже рік. Згідно з ним насильник може сісти у в’язницю, — говорить правник Віктор ВАЛЬЧУК. — До цього найжорсткіша відповідальність, що діяла, — це штраф або громадські роботи. Треба знати, що тепер поліцейські мають право виписувати терміновий заборонний припис. Цим документом забороняється кривднику (навіть власнику житла) наближатися до потерпілих удома й не тільки упродовж 10 діб. Суддя має право прийняти рішення про обмежувальний припис на пів року.
— На практиці поліцейські не завжди інформують жертву насилля про такі можливості, — аналізує далі пан Віктор, — буває, кажуть: «Що ви, жіночко, хочете, ми на 3 години його затримаємо і відпустимо».
Вальчук — юрист громадської організації «Волинські перспективи» і керівник правозахисної організації «Велес +». Сам він щодня консультує чи телефоном, чи в соцмережах, чи в Центрі первинної правової допомоги як мінімум одну людину, яка потерпає через домашнє насилля. 95 % з них — жінки.
Правник радить обов’язково писати у поліції заяву. Не слова, а тільки документ допоможе просунути справу! Писати її треба у двох примірниках (один — собі).
Деякі правоохоронці на виклику не розповідають постраждалим про їхні права, тому що діє людський фактор. Поліцейський, який коментує появу каменя у своєму городі, — начальник відділу управління превентивної діяльності у Волинській області Валерій Чоботан. Він зауважує, що закон порівняно новий: «Направляємо людей регулярно на навчання. Є такі, що одразу сприймають, а є інші. Самі розумієте, людський фактор. Працюємо над цим!». Чоботан каже, що наша область за кількістю термінових заборонних приписів (торік їх було 249) — на непоганих позиціях. У Любомлі навіть є судове рішення: кривдник одержав два роки умовно, бо не дотримувався обмежень.
Правник радить обов’язково писати у поліції заяву. Не слова, а тільки документ допоможе просунути справу!
Суворіший закон і вчасне звернення до поліції (дотичних структур) проблему домашнього насилля дуже пом’якшують. Валерій Чоботан зауважує, що багатьох кривдників стримує інформація, що після третього виклику поліцейської групи їх поставлять на рік на облік як насильників. Віктор Вальчук як правник підтверджує: це стримує агресорів у 80% випадків! Мовляв, стати героєм кримінальної справи більшості геть не хочеться. Кривдник «воює», коли вірить, що йому все зійде з рук. Тим більше, з точки зору психології, багато хто з насильників (як і з жертв) не усвідомлює себе такими, бо впевнені, що в них — звичайні сімейні конфлікти, що вийшли з–під контролю.
Близько половини жертв домашнього насилля, які звернулися до правоохоронців, кидають затію розірвати «коло знущань» на півдорозі. Цей шлях, аналізує Віктор Вальчук, співрозробник онлайн курсу для потерпілих від насилля, дуже непростий, бо людині потрібно самій збирати різні довідки й одночасно опиратися бажанню пошкодувати і зрозуміти рідного нападника.
Вальчук каже: «Коли жінки отримують консультацію, у них настає каяття-примирення. «Виправиться. Він переді мною на коліна падав в суді. Я сама винна» — стандартні речі. Насправді є навіть термін «коло насилля»: кривдник, як тільки відчуває безкарність після перших своїх «нападів», знову і знову прагне пережити приємне для нього відчуття влади над кимось. А спусковим гачком здебільшого є алкоголь».
Вальчук каже: «Коли жінки отримують консультацію, у них настає каяття-примирення. «Виправиться. Він переді мною на коліна падав в суді. Я сама винна» — стандартні речі. Насправді є навіть термін «коло насилля»: кривдник, як тільки відчуває безкарність після перших своїх «нападів», знову і знову прагне пережити приємне для нього відчуття влади над кимось. А спусковим гачком здебільшого є алкоголь».
«Я бачила очі чоловіка — і уже знала, що треба втікати», — розповіла мені жінка, яка залишила свою оселю і тимчасово мешкає у притулку Волинського центру соціально-психологічної допомоги. Мама двох дітей, молода й вродлива, розказує свою 10-літню історію Світла і Темряви: «Якщо були босі з дітьми — втікали до сусідів, а як встигали взутися — до друзів… Тільки п’яним він руку піднімає. Не раз казав — вертайся, все буде добре. Пробачення просив. Я вже стільки йому вірила. Та спочатку все ніби добре, а потім знову починалося. Останній раз із сокирою було… Боюся. Не хочу дітей травмувати».
Кривдник, як тільки відчуває безкарність після перших своїх «нападів», знову і знову прагне пережити приємне для нього відчуття влади над кимось.
Терплячість — це одна з рис, на якій «грає» агресор. Інша — не називати образи і побиття насильством. Тотальний нагляд, залякування, цькування — психологічний вид. Коли ж хтось у сім’ї ховає документи іншого, забирає зарплатню, контролює кожну копійку — це насилля економічне. У нас є за таке кримінальна й адміністративна відповідальність (санкції — штраф чи громадські роботи, арешт).
Дільничні, голови ОТГ, соцпрацівники на місцях за потреби радять потерпілим звернутись у Волинський обласний центр соціально-психологічної допомоги. Тут є спеціальний відділ, що опікується жертвами насилля, і безплатний притулок. У ньому можна проживати до 90 діб. Є одноразове харчування. Керівник закладу Наталя Мишко каже, що протягом цього часу її колеги допомагають людям обміркувати їхнє майбутнє. У центр приймають тільки з довідкою про медогляд. Наталя Мишко пояснює: «Хай ліпше лікарі оглянуть і жінку, яка в стресовому стані, і якщо мама не сама — дітей, бо вони були свідками насилля». Адреса центру — конфіденційна, але він має однойменну сторінку у фейсбуці.
Наостанок скажу, що ота жінка у притулку нині вчиться жити без страху. Дивується, як довго могла терпіти лиходійство, і тішиться, що може не боятися озвучувати свої думки і самостійно приймати рішення.
ДО РЕЧІ
За даними Нацполіції Волині, на обліку як домашні насильники перебуває 1845 людей. 92% з них — чоловіки. Крім того, 131 жінка та 3 дорослих дітей.
Офіційна статистика ООН наголошує: понад 68% жіночого населення України певною мірою потерпають від домашнього насильства, серед них менше 2% звертаються по допомогу до державних органів влади. Правоохоронці визнають, що офіційні цифри – це лише 10% реальної кількості випадків вчинення домашнього насильства.
