Священник УПЦ МП  не дозволив відспівати покійника у храмі

«Не дам глумитися над татом. Мушу відстояти його честь», — ​каже син покійного голова Оваднівської об’єднаної територіальної громади Сергій Панасевич. Чоловік збирається подати офіційні заяви до правоохоронних та контролюючих органів на священника та інших причетних, які не пустили до церкви села Сусваль (до 2016–го — Жовтневого. — Ред.) похоронну процесію. Про це пише журналістка Світлана Коширець у володимирській газеті «Слово правди», публікуючи розповідь самого Сергія Панасевича, який спеціально прийшов у редакцію. «Мій юрист готує листи в СБУ, прокуратуру, поліцію», — ​сказав він. Пан Сергій розповів, зокрема, що мало того, що у день похорону труну із покійним не дали навіть занести до храму (аргумент один — ​бо його тато та він сам підтримали перехід до української церкви), то ще й прихильники УПЦ Московського патріархату пішли далі і на сайті «Союзу православних журналістів» викладена стаття, в заголовку якої значиться, ніби актив ПЦУ «под предлогом похорон спровоцировал конфликт». Там посилаються на свідчення колишнього настоятеля храму від МП Богдана Гнатюка. «Нині збираю усю наявну інформацію, відеодокази, в тому числі з неодноразовими наклепами на мене з боку Богдана Гнатюка. За те, що він наглумився над моїм татом і моєю ріднею, я буду подавати в суд на нього і на тих людей, які підтримували його біля церкви. Нехай так само готуються», — ​наголосив Сергій Панасевич.

Чоловік додав: «Це і моя біда, і всіх моїх родичів. Це плювок усій моїй великій родині. Тому я мушу тепер відстояти честь своєї рідні і в першу чергу — ​свого тата».

Народний депутат України Ігор Гузь відгукнувся на це кощунство на своїй сторінці у фейсбуці дописом «Що робить із нас людей, або Чому деякі з homo sapiens стають тваринами?»:

 Це і моя біда, і всіх моїх родичів. Це плювок усій моїй великій родині. Тому я мушу тепер відстояти честь своєї рідні і в першу чергу — ​свого тата.

«У моєму окрузі є село Сусваль. Ну, Сусвалем воно стало декілька років тому, будучи названим на честь загиблого в АТО односельця (Петра Сусваля. — Ред.). У цьому селі, як і в багатьох інших, ​увесь минулий рік йшла боротьба за перехід громади до Православної церкви України. Фактично вона триває і наразі. Хоча храм офіційно переданий ПЦУ.

На днях відійшов у Вічність батько голови місцевої ОТГ пан Степан. Прожив життя в цьому селі, до речі, його батько був закатований поляками і похований на подвір’ї тутешньої церкви. Коли пан Степан був живий, то при опитуванні про перехід з УПЦ МП до ПЦУ він віддав свій голос за ПЦУ і заповів, щоб, коли помре, його занесли у храм. І ось, прийнявши останню сповідь від настоятеля ПЦУ, невдовзі відійшов у засвіти. Сім’я вирішила поховати покійного зі священником ПЦУ. Похоронна процесія вирушила до церкви. Прийшовши, побачили храм замкненим. Священник УПЦ МП відмовився впустити родину всередину, а парафіяни МП стали стіною перед дверима.

Під час цього процесу труна з покійним стояла навпроти храму. Людина, яка прожила життя в рідному селі і хотіла піти в останню путь зі своєю церквою і у своєму храмі, не змогла це зробити. Християнське милосердя? Християнське співчуття? Християнська повага? Мораль проста: церква зорієнтована на країну, яка вбиває і поневолює українців сотнями віків і яка не пускає до сільського храму померлого християнина, не може претендувати ні на що.

Окрім того, як покаятися і саморозпуститися. І наше спільне завдання цього добитися. Рано чи пізно!»

Богдана КАТЕРИНЧУК

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.