В ці дні до обелісків у селах і селищах району лягатимуть квіти.
Ківерчани вшанували пам'ять визволителів міста
Минає 76 років відтоді, коли район було звільнено від нацистських загарбників
Учора, 31 січня, на Меморіалі Вічної Слави у місті відбулися скорботні заходи пошанування визволителів.
На вічк прийшли ківерчани, щоб віддати шану, вдячність полеглим, покласти квіти.
Станція Ківерці майже щоденно піддавалася бомбардуванню ворожими літаками.
У міському парку серед мальовничої природи знайшли свій спочинок майже пів тисячі воїнів, які полягли в жорстоких боях з ворогом.
Район же повністю очистили від фашистів 4 лютого 1944 року. Але ще майже місяць часу він залишався прифронтовою зоною. І тому станція Ківерці майже щоденно піддавалася бомбардуванню ворожими літаками.
Січень 1944-го також видався теплим. Відлига змінювалася туманами, мокрими снігопадами. Болота, розмоклі видолинки ставали непрохідними для кінноти, артилерії, обозів. Військам часто доводилося вдаватися до обхідних маневрів. Цим часто користувалися фашисти. Особливо запеклий бій був при визволенні Скреготівки і Цумані. За героїзм при взятті селища командиру 3-го ескадрону 10 кавалерійського полку Васильєву Дмитру Павловичу посмертно присвоєно звання Героя (до слова, ще школяркою, займаючись краєзнавством у пошуковому загоні під керівництвом Зіновія Марковича Євницького, ми зустрічали в Ківерцях родину капітана Васильєва, які приїздили в Ківерці з
Душанб).
30 січня визволили селище Олика. Відзначилися ескадрони М.К. Кудрая, Ф.Д. Туріщева, Г.Є. Князєва. Запеклим виявився бій у районі Звірова –
Арматніва. Фашисти, відступаючи з Рівного, не сподівалися зустріти тут опір. Того ж дня визволили села Башлики, Дерно, Кадище, Дідичі, Ставок, Мощаниця, Ромашківка. 31 січня – Залісоче, Гор’янівка… 1 лютого фашистів витиснули з Бодячева, Діброви, Дубища, Жабки, Жидичина і Ківерців. Як свідчать документи, до темряви вівся запеклий бій за мвісто, а потім перейшли у рішучий наступ в напрямку дороги на місто Луцьк…
В боях за Ківерці особливо відзначилися кавалеристи першого Гвардійського кавкорпусу генерал-лейтенанта В.К. Баранова і особливо 2-ої
кавдивізії під командуванням Мамсурова, 7-го кавполку командира М.Я. Міщенка.
До слова, на місці донедавна інфекційного відділення в Ківерцях діяв 110-ий медико-санітарний батальйон, який надавав допомогу пораненим.
Як наголоси директор Краєзнавчого музею Степан Войчик, визволення Ківерцівщини, як і всієї Волині, здійснювалося в
рамках Рівненсько-Луцької операції військами 13-ої армії генерал-лейтенанта Миколи Пухова 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Миколи Ватутіна. У смузі наступу на Луцьк єдиним укріпленим опорним пунктом було селище Ківерці, визволення якого покладалося на 4-й та 7-й кавалерійські полки (полковники Йосип Бєлих, Герой Радянського Союзу, уродженець с. Комарове Турійського району, та Михайло Мнишенко) 2-ої кавалерійської дивізії (командир генерал-майор Хаджі-Умар Мамсуров) 1-го кавалерійського
корпусу генерал-лейтенанта Віктора Баранова.
В бою за селище і станцію Ківерці фашисти втратили більше 250 солдатів і офіцерів убитими, кількасот було поранено, багато взято в полон.
Наступаючими силами захоплено 12 кулеметів, 8 мінометів, іншу зброю та боєприпаси, близько 100 вагонів з награбованим вантажем, склади з
продуктами. Були бойові втрати і серед визволителів. Смертельне поранення отримав командир кулеметного взводу 20-літній старший лейтенант Іван Колесников із м. Душанбе (Таджикистан). Це єдина бойова втрата серед офіцерського складу. Полеглі та померлі у військових госпіталях від поранень захоронені на центральному меморіалі в міському парку.
Цю важливу сторінку в історії району з-поміж інших можна також переглянути в експонатах Ківерцівського Краєзнавчого музею.
Пам'ять про тих, хто поклав своє життя на жертовний вогонь війни, увінчана в обелісках, пам’ятниках, меморіальних комплексах і серцях
жителів району.
