Жертводавиця Ольга Степанюк із донечкою Іриною біля фігури Богородиці, яку привезла в сільський храм із Меджугор’я.
Волинянка привезла до свого храму фігуру Божої Матері аж із Боснії
Нещодавно побувала на святковій літургії, яку очолив митрополит Луцький і Волинський Михаїл, у церкві Серафима Саровського в Лемешеві, що в Горохівському районі. Зауважила на чільному місці статую Діви Марії. Миловидність Богородиці так зачаровувала, що очей не відвести
«Де віряни придбали таку красу?» — запитала тихцем давню знайому Ольгу Степанюк, яка стояла поруч. Випадково чи ні, однак запитання потрапило до тієї, хто наприкінці минулого року з любов’ю обирав цей подарунок для рідного храму.
Пані Ольга привезла фігуру аж із… Боснії і Герцеговини. У цій мальовничій альпійській країні біля підніжжя гір Крживаца і Подбрдо з давніх–давен існує невеличке хорватське поселення Меджугор’я. На початку 1980–х воно стало місцем об’явлення Пресвятої Богородиці і за кілька десятків літ перетворилося на одну з найвідоміших і найвідвідуваніших святинь світу.
Пречиста Діва з Божим Дитям на руках уперше постала перед трьома діточками, які вибігли погратися на околицю села. Побачивши Її, огорнуту сонячним сяйвом між небом і землею, наступного дня дітвора привела на те місце ще трьох ровесників.
Пані Ольга хоче, щоб віряни не переставали думати про себе як про Божих дітей і не забували, що краса душі, краса любові — найвища на землі краса.
Малеча, не зводячи оченят із дивовижно вродливої жінки, із захопленням запитала її ім’я. Світла Панна відкрила його словами:
— Я — Благословенна Діва Марія, Мати Ісуса.
— А чому Ти така красива?
— Бо моє серце сповнене любові. Якби ви знали, як вас люблю, плакали б від радості. Хочете бути такими, як я, — і ви вчіться любити, — відповіла Вона.
Хлопчики і дівчатка підростали, а Пречиста відтоді відвідує їх донині. 8 вересня 2001 року на цьому місці було встановлено й освячено статую Діви Марії, Цариці Світу. Кажуть, відчуття живої присутності Божої Матері в Меджугор’ї настільки сильне, що побувати тут прагнуть навіть люди, які доти не вірили в Бога. Тут ставалися численні випадки цілковитого зцілення від невиліковних недуг: онкології, паралічу, сліпоти…
Зі слів Ольги Степанюк тепер знаємо, що в цей земний Рай їздять і жителі Горохівщини. Після таких візитів багато хто відчув на собі диво одужання. Одна з подруг повідала про паломництво Ользі. «А я «відпросилася» в чоловіка (треба ж було комусь випроводжати в школу синочка Андрійка, донечку Іринку і глядіти наймолодше сонечко Наталоньку, якій минулоріч у листопаді виповнився рочок), терміново зробила закордонний паспорт і поїхала в омріяну подорож», — пригадувала моя співрозмовниця.
Місцину, до якої її, здавалося, провадило серце, запам’ятає такою, де хотілося славити Господа — не переставати. Найперше піднялися на святе місце, на якому постійно молиться хтось із очевидців явлення Богородиці. Під час цієї молитви тисячі людей на кілька хвилин затамовують подих до німої тиші.
«Таїнство і велич того багатотисячного безголосся важко передати словами, однак це відчуття вже не покине мене довіку», — переповідала Ольга Степанюк.
Щоправда, у дні візиту паломників, з якими була, явлення не сталося, зате пощастило побачити, як замироточив Хрест на горі Крживаца. Розп’яття унікальне, бо лежить на землі, а воскреслий Ісус возноситься над Ним.
«Спостерігати, як металеву конструкцію, зроблену людськими руками, омиває (теж не весь час) стрічка цілющого мира — то воістину незабутня мить. Подруга розповідала, що ним вона на ніч помазала на руці рану від порізу ножем. На ранок від неї і сліду не було», — не перестає захоплюватися Ольга Степанюк побаченим і відчутим у Меджугор’ї. Ревна парафіянка храму Серафима Саровського, родина якої є постійним меценатом усіх богоугодних справ у селі, уздрівши біля підніжжя фігуру Божої Матері, не могла не купити її для сільського храму. Щоб, дивлячись на святий лик Заступниці, віряни не переставали думати про себе як про Божих дітей і не забували, що краса душі, краса любові — найвища на землі краса.
