«Щодо настрою, то все гаразд, не піддаюся паніці».
Лучанка з ураженого коронавірусом Уханя: «На вході в супермаркет кожному міряють температуру»
Серед 50 українців, які опинилися у закритому через страшну напасть китайському місті, є наша землячка, 36–літня Ольга Батура. Вона викладає англійську мову у двох місцевих дитсадках. В інтерв’ю «Волині» жінка розповіла, як змінилося її життя з початком епідемії і чи хоче повернутися додому
«В Китаї я вже майже рік. Працюю за робочою візою… Ми й досі перебуваємо на карантині. Людей на вулицях мало. Це дуже незвично для такого великого міста! Як і тиждень тому, всі виходять з дому або по продукти, або до аптек. Міський транспорт не працює. Автомобілі трохи їздять, переважно приватний транспорт. Кажуть, виручають деякі таксисти. Усі заклади відпочинку зачинені», – розповідає наша співвітчизниця.
За її словами, коли можна буде вийти на роботу — не відомо: хтось каже, що після 14 лютого, інші — що в березні, а деякі — що все це затягнеться на декілька місяців. Точної інформації ніхто не знає. «Продуктів у супермаркетах достатньо, ціни в основному не змінилися. Правда, одного разу мусила обійти 5 аптек, поки знайшла маски. Без них у магазин не пускають, а як ідеш вулицею із незахищеним обличчям — усі на тебе витріщаються. До речі, недавно запрацювала гаряча лінія, на яку слід повідомляти, якщо хтось продає маски за космічною ціною. Я купляла за 18 юанів дві штуки в упаковці. Це десь 55–60 гривень. Зараз ціни трохи зросли, – додала Ольга.
Люди ретельно дотримуються рекомендацій, на яких постійно наголошують фахівці: мити руки, фрукти й овочі та добре проварювати їжу.
Працівники посольства України в Китаї телефонували нам, по декілька разів перепитували, чи ми їдемо. Приємно, що про тебе не забули. Дуже дякую!
«Щодо настрою, то все гаразд. Як і всі українці, що перебувають у місті, не піддаюся паніці. Ми спілкуємося між собою. Навіть сміємося з того, що показують російські телеканали. У нас є група у WeChat — іноземці в Ухані, тут різні люди: українці, росіяни, казахи та інші. Громадяни Росії жаліються на своїх журналістів, бо ті беруть у них інтерв’ю і дуже перекручують інформацію. Наприклад, показували, як десь падали люди на вулиці, нібито місто з усіх боків засипають піском... Вони вміють», – ділиться думками Ольга Батура.
А з поверненням на Батьківщину вона ще не визначилася, розмірковує про це так: «Чи збираюсь я їхати додому? Звісно, якщо організують евакуацію. Хоч, відверто кажучи, не дуже хочу повертатися в Україну. Просто уявлення не маю, що там робитиму. Проте як не буде тут роботи — не буде й грошей. Сенсу залишатись немає. Прекрасно розумію тих людей, які не хочуть виїжджати. У них тут сім’ї (інтернаціональні), робота, все життя. Вони вже звикли, їм подобається. Та я й сама призвичаїлась до життя в Китаї, хоча одразу по прибутті сюди було морально важко. Наскільки мені відомо, США, Японія, країни Євросоюзу та деякі інші вже вивезли своїх громадян (хто хотів). Ситуація з Україною — в процесі, як нам повідомили з посольства. Я думаю, питання з евакуацією затягується, бо мало хто має бажання виїжджати».
Наостанок пані Ольга додала, що хоче подякувати працівникам Посольства України в Китаї: «Вони телефонували нам, по декілька разів перепитували, чи ми їдемо. Приємно, що про тебе не забули. Дуже дякую!»
Оксана КОВАЛЕНКО
