Учні власноруч виготовили свічки, які волонтери відвезли бійцям на фронт.
Маленькі маневичани передали на Схід сувеніри для солдатів
Пригадую, як у дитинстві бабуся приносила з церкви стрітенську свічку і трішки підпалювала нею мені чуба. «Щоб грому і блискавиці не боялася», — все казала вона. І головна ж суть полягала не в цьому так званому обряді. А у вірі, яка поселялася в серці людини
Зроблені власноруч свічки мають особливу силу, бо туди ми вкладаємо частинку своєї душі і праці. Людмила Піддубна, організатор екскурсій Маневицького краєзнавчого музею, запевняє, що зробити такий сувенір може навчитися кожен охочий. Вона провела майстер–клас із виготовлення свічок із медової вощини для школярів обох шкіл Маневичів. Разом з учнями були присутні педагог–організатор із ЗОШ І–ІІІ ступенів №1 імені Героя України Андрія Снітка Олена Козак та настоятель місцевого храму отець Михайло, який сказав, що ці обереги передадуть хлопцям на Схід.
— Солдати з особливим трепетом ставляться до дитячих подарунків. Коли будете робити свічечку, помоліться тихенько. Хай вона вбереже там наших бійців, — наголошував дітям священник.
– Солдати з особливим трепетом ставляться до дитячих подарунків. Коли будете робити свічечку, помоліться тихенько. Хай вона вбереже там наших бійців, — наголошував дітям священник.
— Спочатку ми натираємо нитку воском, — поділилася досвідом Людмила Піддубна. — Беремо лист вощини, розрізаємо його, якщо хочемо, щоб свічка була меншого розміру. Прикладаємо до одного краю нитку, невеликий її кінчик треба залишити, його потім будемо запалювати. Акуратно згинаємо вощину, робимо завершальне обгортання — і наш сувенір готовий. Свічки дуже гарно вдалися у кожного. Діти написали і прикріпили на листочках до них свої побажання. Сподіваємося, світло стрітенської свічки зігріє душу кожного солдата, який триматиме її у руках.
Людмила ВЛАСЮК.
Золоті слова
«Жити так, аби голуби сідали на плечі»
«Бач, сину, я дуже хочу, аби Ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком. Бо людина буває тільки така. Інша проживе, проскніє, прожере не з одного єгипетського глечика — поки й ґеґне. А чи була вона людина? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собі добрий слід?
А чи була вона людина? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собі добрий слід?
Пригадую одного старого дідуся. Сам голодний, він, піймавши хорого голуб’ятка, ще жовтодзьобого (була хора ніжка) — годував його зі своїх уст хлібом, напував водою. Те голуб’я стрибало за ним, як за батьком.
І що? Видужало голуб’я, підросло, набралося сили. Не знаю, дякувало вже чи ні (не в тому річ!), а коли дякувало — то як.
Але в моїй пам’яті — поки й житиму — буде той дідусь нужденний, якому голуби сідали на плечі, рамена, долоні, голову (дідусь уже помер). І від того, що це було, що це бачив я і бачили інші люди — світ став кращий. Бо й мені, й іншим захотілося й собі — жити так, аби голуби сідали на плечі».
Василь СТУС. Листи до сина.
Волинські льотчики намалювали в небі серце
Такі фотографії опублікували на фейсбук–сторінці організації волинських авіалюбителів «Овал» на День закоханих. Щоправда, вони зроблені 22 листопада 2016 року під час льотно-методичного збору фронтової винищувальної авіації
«Але на День святого Валентина світлини є дуже актуальними, — написали авіалюбителі на своїй сторінці. — З нагоди свята закоханих наші рідні севастопольсько–волинські соколи передають лучанам та лучанкам, волинянам і волинянкам свої найщиріші вітання!»
З нагоди свята закоханих наші рідні севастопольсько–волинські соколи передають лучанам та лучанкам, волинянам і волинянкам свої найщиріші вітання!»
Авіатори утворили «валентинку» на небосхилі. У створенні малюнка в небі взяли участь севастопольсько–волинські льотчики зі складу 204–ї Севастопольської бригади тактичної авіації імені Покришкіна, що дислокується на Луцькому військовому аеродромі.
Коли дійсно солодко
Ця пригода трапилася зі мною в одній із луцьких кав’ярень на нинішні зимові свята. Традиційна зустріч із подругою, яка приїздить два рази на рік додому із «чеських» заробітків. Нарешті настала та стадія, коли гарячими новинами вже обмінялися і перейшли до смакування окремих тем про європейців і українців
Подруга раділа, що світ зробив ще один крок до нас, бо з’явився авіарейс із Праги до Львова. А для заробітчан — це прекрасний дарунок, бо рятує їх від 15–годинних мук на митниці. «І квиток усього 40 доларів», — докинула вона й промовисто поклала на стіл довгастий пакетик цукру, яким до цього активно жестикулювала. «Знаєш, коли дійсно солодко, то цукор НІДОЧОГО», — проголошував шматочок паперу, навіть «не червоніючи», хоча мало би бути принаймні окремо: ні до чого. І це у кав’ярні Західної України!
«Знаєш, коли дійсно солодко, то цукор НІДОЧОГО», — проголошував шматочок паперу, навіть «не червоніючи», хоча мало би бути принаймні окремо: ні до чого. І це у кав’ярні Західної України!
Певна річ, я пішла до каси і показала те неподобство офіціантам. «Ви мусите якось подбати, щоб оце от виправити!» — пояснювала хлопцеві й дівчині, марно намагаючись зрозуміти з їхніх облич, чи їм це теж неприємно. Оскільки той цукор «гірчив» мені й удома, про всяк випадок підстрахувалася: витратила хвилину–дві на анкету зі скаргою на сайті кав’ярні. І, звісно, я продемонструвала речовий доказ своїм дітям під приправою про неуків на важливій роботі, щоб не розповідали про непрактичність уроків.
… Десь за тиждень на тому ж місці гордо клала у сумочку доказ того, що стукати у двері, коли тобі щось пече, варто! На стікері вже писалося: «Коли дійсно солодко — цукор не потрібен». Чомусь оцю перемогу нескромно хочеться приписати собі. Одночасно тішу себе надією, що отаких обурень компанії надійшло більше одного.
Оксана КОВАЛЕНКО.
Календар:
19 лютого
Сонце (схід — 7.21, захід — 17.43, тривалість дня — 10.22).
Місяць у Козерозі. 26 день Місяця.
Іменинники: Марія, Христина, Максим.
20 лютого
Сонце (схід — 7.19, захід — 17.45, тривалість дня — 10.26).
Місяць у Козерозі, Водолії. 27 день Місяця.
Іменинники: Георгій, Єгор, Юрій.
Прогноз погоди
«І ще сказати про лютневі дні. Тримає нас, не знати відколи, країна – та, в якій ми всі були»
Сергій Жадан по-філософськи описує час, який вже увійшов в історію і запам’ятався цими зимовими днями у календарі
За прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометеоцентру Світлани Гончаренко, 19 лютого – мінлива хмарність, без опадів. Вітер південно-західний, 5–10 метрів за секунду. Температура повітря вночі – від мінус 3 до плюс 2, вдень – 3–8 градусів тепла. 20-го – хмарно з проясненням, місцями невеликий дощ із мокрим снігом. Вітер західний, 5–10 метрів за секунду. Температура повітря вночі – від мінус 2 до 3 градусів тепла, вдень – 2–7 із позначкою «плюс».
У Рівному 19 лютого небо буде ясним увесь день, лише ввечері воно затягнеться хмарами. Без опадів. Температура повітря – від мінус 1 до плюс 6, 20-го – від 0 до плюс 3 градусів тепла.
