Зболене серце волинянки працює «на батарейці», яка «сідає»
Про жительку Ратного Майю Філь (на фото), що «зносила» вже 7 кардіостимуляторів, заміна яких щоразу ставала випробуванням для жінки і її родини, наша газета розповідала 4 роки тому. І ось знову штучний водій ритму серця завчасно дає збій. Лікарі попереджають, що до завершення терміну його служби залишилося 8 місяців
Коштував пристрій майже як автомобіль
— Ви приїжджали до мене у 2016 році, я запам’ятала точно, бо то було після похорону нашого тата. Ми розказували, що мені багато разів небайдужі люди допомагали вижити, рятували моє серце. Перед тим родина влізла у великі борги, бо хотіли придбати новий кардіостимулятор, сучасний, швейцарський, щоб довше служив. Коштував він майже стільки, як автомобіль. А ще ж додайте витрати на складну операцію на відкритому серці, яка тривала 11 годин. Одне слово, віддали останнє, щоб трохи довше прожити без страху за моє серце. Але час пройшов — і знову та ж проблема, — зітхає Майя Петрівна, хоч зазвичай вона не любить плакатися ні перед ким.
Серцеву блокаду у неї діагностували в ранньому віці. Ні бігати, ні навіть швидко ходити не могла. У школі на уроці анатомії дали завдання порахувати частоту пульсу. У Майї вийшло менше 40. Батьки возили її до лікарів, шукали порятунку в Львові й Києві, але зарадити біді ніхто не міг.
На очах хворої, можна сказати, розвивалася вітчизняна кардіохірургія. Пригадує, що перший стимулятор, якого їй вживили у Львові у 1983 році, був за розміром, як коробка з-під зубного порошку і міг служити лише 12 місяців. Потім з’явилися досконаліші, але їх ставили тільки інвалідам війни.
Оскільки тоді Майя Філь була в Західній Україні наймолодшою пацієнткою, яка потребувала штучного водія серцевого ритму, львівські лікарі зробили виняток — вживили дівчині кардіостимулятор виробництва Іжевського заводу. Громіздкий прилад мало того, що «скособочив» фігуру, випинаючись на тілі, він ще й утримував сталий пульс, незалежно від навантажень, тому з ним комфортно було хіба що спокійно сидіти. Мав служити 5 років, але через два з половиною вийшов із ладу.
Із тих часів життя Майї протікає від заміни старого кардіостимулятора на новий. Згодом стали з’являтися щораз досконаліші пристрої, але за ціною вони були недоступними жінці, яка отримувала невелику пенсію по інвалідності. Й щоразу їй здавалося, що це вже кінець…
«Дякую друзям, що не дають впасти духом»
— Морально важко просити в людей гроші. Я б, можливо, й не змогла б сама з цим упоратися. Але ініціативу взяли в свої руки друзі з Ратнівської організації інвалідів. Марина Мажула із Замшан, яку всі знають як чемпіонку світу з параканое, майстра спорту міжнародного класу й почесну жительку Ратнівщини, поширила оголошення про збір коштів на придбання для мене кардіостимулятора. Однією з перших відгукнулася та перерахувала тисячу гривень Тетяна Білітюк, яка проживає у Луцькому геріатричному пансіонаті. Відчуваю підтримку й багатьох інших наших візочників, людей з інвалідністю, що розуміють, як це — бути у безвиході. Дякую долі, що звела мене з ними, — каже Майя Петрівна, яка й сама бере активну участь у громадському житті, очолює жіночу раду.
Із тих часів життя Майї протікає від заміни старого кардіостимулятора на новий.
Згадує, як наполегливо витягувала її із полону безнадії й страху Валентина Коротинська, запрошуючи на змагання й концерти, залучаючи до спілкування з членами організації інвалідів, яку очолює. Схвалювала це й мама, поки жила…
— Колись я соромилася до когось звернутися. Думала: зовні ж виглядаю здоровою, ніхто не здогадується, що в мене в грудях. І мама брала за руку мого тоді ще маленького сина й вони удвох оббивали пороги різних установ, підприємств. Петрусь усім пояснював, що моє серце як годинник без батарейки, може зупинитися. Також сестри, племінники віддавали, що мали. Так гуртом і назбирували грошей на чергову операцію, — розповідає жінка.
Мами, на жаль, уже нема. Син пішов контрактником на війну, нині в нього третя ротація. І серце Майї Петрівни четвертий рік болить ще й від тривоги за Петра, коли з Луганщини довго нема звісток. Аж влітку обіцяє приїхати додому.
— Так хочеться дочекатися, побачити сина. Коли лікар сказав, що термін служби кардіостимулятора нетривалий, саме про це подумала. Проходила обстеження у Луцьку в обласній клінічній лікарні, їздила до Львова, де оперувалася, з’ясовувала і в Києві — скрізь мені кажуть, що вживлення штучного водія ритму серця, такого, який мені потрібен, обійдеться приблизно у 3–4 тисячі доларів. Стільки грошей у мене нема, родина ще не встигла борги за попередній віддати, — журиться Майя Петрівна.
Для тих, кому небайдужа доля жінки, подаємо рахунки для збору коштів: 4731 2191 1430 1819 гривневий та 4731 2191 1430 1827 доларовий. Отримувач Майя Філь.
