«Князь був дуже схильний до любовних утіх»
І було у князя Вітовта три жінки…
З історією міста Луцька пов’язано багато цікавих історичних постатей. Однією із таких є литовський князь Вітовт (1350–1430). Цьогоріч виповнюється 670 літ із часу його народження та 590 років — смерті
Упродовж двох зимових місяців, а саме січня і лютого 1429 року, у Луцьку проходив з’їзд європейських монархів. І якраз князь Вітовт був його організатором. Підготовку до заходу розпочали за кілька місяців. Відомо, що було тоді багато з’їдено та випито. Князь домовився про постачання до замку небаченої раніше кількості яловичини та баранини. Але наразі не про з’їзд — сьогодні хочемо розповісти про особисте життя цього чоловіка, що увійшов в історію, і, до речі, за мірками тих часів був довгожителем, адже прожив 80 років. При тому залишався досить активним і войовничим.
За різними джерелами, Вітовт одружувався два або три рази. Є також згадки сучасників, що, окрім офіційних дружин, при дворі у князя були наложниці. Це не випадково: автор тих часів Ян Длугош писав: «Князь був дуже схильний до любовних утіх».
Вітовт одружувався два або три рази. Є також згадки сучасників, що, окрім офіційних дружин, при дворі у князя були наложниці.
Першу дружину звали Марія Лукомська. Ймовірно, вона була донькою одного з останніх представників роду Рюриковичів на Лукомській землі (це сучасна Вітебська область, Білорусь). За іншою версією, ця жінка походила з династії полоцьких князів, а дехто вважає, що вона має відношення до волинської гілки Мономаховичів. Відомо, що Марія померла в XIV столітті — точний рік невідомий. Припускають, що саме Марія — мати єдиної доньки Вітовта Софії. У Луцьку перша дружина ніколи не була…
Другою стала Ганна Святославівна. Її Вітовт любив найбільше і заповів, щоб його біля неї поховати. Більшість тогочасних джерел пишуть, що матір’ю єдиної доньки Софії була все ж Ганна. З її біографії відомо, що вона — сестра Юрія Святославовича, останнього незалежного правителя Смоленського князівства. Не знаємо, чи була Ганна в Луцьку, проте в документах, які вона підписувала, було вказано — «княжна луцька». Вважається, що Вітовт її сюди привіз із Гродно. Їхнє весілля відбулося близько 1370 року. Князь зберігав вірність дружині. Ганна часто жертвувала своїм особистим «я» заради чоловіка. Вона померла, маючи п’ятдесят три. Для Вітовта це була велика втрата. Він гірко плакав на похоронах.
Третьою стала Уляна Гольшанська. Вона була рідною племінницею покійної Ганни і на 35 років молодша від нього. Вперше Уляну Вітовт зустрів на похоронах другої дружини і не повірив очам: була дуже схожа на померлу. Через якийсь час князь бере із нею шлюб.
Правда, перед цим йому довелося позбавитися від її чоловіка князя Карачевського. За однією із версій, Вітовт найняв людей, які його вбили, за іншою — він обвинуватив князя в невірності й стратив. Усього через місяць після того, як не стало чоловіка, Уляна вийшла заміж.
Вітовта вдруге вінчали 1 листопада 1418 року в кафедральному соборі міста Городок. Але не обійшлося без скандалу. Спершу віленський єпископ відмовився проводити церемонію одруження, бо назвав шлюб кровозмішенням. Зрештою, Вітовт отримав дозвіл від самого Папи Римського, і вінчання все ж провели. Молода дружина відчувала свій вплив і активно використовувала чоловіка у власних планах.
За одним із джерел, Уляна зіграла на честолюбстві Вітовта, і той затіяв справу із з’їздом європейських монархів у Луцьку. Вона дуже хотіла стати королевою, але її мрія так і не збулася, бо Вітовта не коронували, оскільки корона зникла напередодні і досі невідомо де вона…
Вітовт помер у 1430 році, так і не ставши королем. Уляна пережила його на вісімнадцять літ.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
