«Просто перестати стріляти» – це те ж саме, що й «АТО має тривати дві години»
Під час президентських виборів 2019 року Петро Порошенко попросив вибачення за свої слова «АТО має тривати години, а не місяці», сказані ще у 2014-му, в ході тодішніх президентських виборів. Видно, відчув, що саме невиконання цієї обіцянки, а не «свинарчуків» чи «мальдіви» йому не пробачили українці
Порошенко тоді фактично обіцяв мир. І спочатку чесно сподівався домовитися з Путіним. Усі ці відведення військ, «не стріляти у відповідь», і навіть спільні патрулі – це не новинки Зеленського, а те, що вже перепробував раніше Порошенко. Але коли він зрозумів, з яким чортом має справу, то вперся і вирішив тримати фронт – від дипломатичного до військового, тобто воювати, що Україна і робила 5 років, зумівши зберегти себе і наростити м’язи.
Але такої перспективи більшість українців надалі не захотіла.
«Просто перестати стріляти» – це те ж саме, що й «АТО має тривати дві години». Обіцянка миру. І Зеленський теж пробує домовитись із Путіним, як колись Порошенко. І поки він це робитиме, його рейтинг триматиметься, попри всі дикі скандали, які супроводжують нову владу. Як тільки Зеленський вирішить, що заглядати в очі кремлівському чорту немає сенсу, його популярність одразу піде на спад. Проросійська і просто розчарована та втомлена частина українських виборців почне шукати нового миротворця, наприклад, Бойка чи Медведчука.
Але дедалі очевиднішим стає те, що за прикладом Порошенка просити вибачення за «просто перестати стріляти» Зеленський не планує. У спробі замирити Путіна він піде набагато далі, ніж Порох. Кожна чесна людина розуміє, що насправді це замирення означає капітуляцію, виконання всіх «хотєлок» Кремля — від постачання води у Крим до особливого статусу для Донбасу. По-іншому швидкого миру не досягти. Зараз Зеленський якраз дійшов до межі, коли вже недостатньо просто зазирати в очі московському цареві. Треба приймати остаточне рішення: або кинутись йому в обійми, або послати подалі.
Чим це все закінчиться, можна лише гадати. Варіантів – багато. І ось один із них.
Припустімо, Зеленський зумів твердою рукою погасити спротив активної проукраїнської частини суспільства, ветеранів та волонтерів, і прийняв умови Москви. Що тоді отримаємо?
Припустімо, Зеленський зумів твердою рукою погасити спротив активної проукраїнської частини суспільства, ветеранів та волонтерів, і прийняв умови Москви. Що тоді отримаємо?
Ще більшу бідність, бо ОРДЛО керуватиме Росія, хоча годуватиме та відбудовуватиме Україна, а на це треба гроші. Ще важчу криміногенну ситуацію, бо ніщо не стримуватиме донецькі банди від подорожей Україною аж до Ужгорода та Ковеля. Ще більшу політичну напругу, бо Києвом у статусі народних депутатів та бізнесменів розгулюватимуть різноманітні «гіві» та «мотороли». Втрату перспектив для дітей, бо ніхто ні в яку Європу та НАТО вже не йтиме, хіба тікатиме поодинці. Відусоблення регіонів аж до параду суверенітетів («їм можна, а нам — ні?»). Нову лінію фронту, яка проходитиме вже не на Донбасі, а на кожній вулиці будь-якого українського міста та села.
Фактично отримаємо нову Руїну. А потім, сподіваюсь, — нову, чергову спробу вирватися з російського болота. З якої Україна може вийти ще без кількох регіонів. Якщо вийде взагалі.
Василь УЛІЦЬКИЙ, заступник головного редактора «Газети Волинь».
