Навіщо американці відправили в космос 77-літнього дідуся

До зірок — ​після 36-річної перерви

Легендарному польоту у 1998-му передував не один місяць жвавих суперечок. Одні доводили, що не варто аж так ризикувати життям та здоров’ям немолодого чоловіка, інші — ​що це важливо для науки, а також має надихнути людей літнього віку. Ну і, звісно, політ потрібен задля величі США.

І знаєте, кого послали втерти носа всій планеті? Американського астронавта «номер один» Джона Гленна! Так-так, їхнього Юрія Гагаріна, який тричі облетів Землю, щоправда, через 9 місяців після справжнього Гагаріна — ​у лютому 1962 року. І ось стариган вирішив ще раз зганяти в космос після… 36-літньої перерви!

Хто цей чоловік-дивак? Якщо коротко — ​легенда для американців. Втілення «американської мрії». Людина зі зразковою біографією та найвищим авторитетом у суспільстві.

От дивіться. Під час Другої світової та Корейської воєн Джон Гленн був військовим льотчиком, який зробив 59 бойових вильотів, має перемоги у трьох повітряних дуелях із ворогом. Рекордсмен: у вільний від боїв час, у 1957 році, встановив рекорд зі швидкості трансконтинентального польоту — ​з Лос-Анджелеса домчав до Нью-Йорка за 3 години 23 хвилини (4,5 тис. км). А у 1962 му першим серед американців здійснив орбітальний політ у космос.

Підготовка до польоту була дуже насиченою і непростою. Не тільки через великі фізичні навантаження. Уявіть, чого коштувало просто ковтнути таблетку із датчиком розміром із пробку для пляшки. 

Його донька Глін Гленн згадує про цей час:

— За кілька днів перед польотом тато запросив нас на пікнік. Ми сиділи на березі, звідки було видно ракету, і я запитала його, що може з ним статись. Це була перша розмова, в якій він прямо сказав, що може загинути. І тато хотів, щоб ми з братом не звинувачували ні маму, ні НАСА, ні уряд. Він сказав, що робить це тому, що вірить у важливість своєї справи…

Коли у 1962 році Джон полетів у космос, Сполучені Штати огорнула справжня ейфорія. Вона могла накрити і навіть «завалити» самого героя, але на те він і герой, щоб міг впоратись не тільки з ворогом, а й з «мідними трубами». Отже, після повернення на Землю, Джон Гленн трохи позаймався бізнесом, а потім подався у політику. Не так, як Зеленський, — ​одразу отримав усе, а пройшов багато необхідних щаблів, включаючи поразки на виборах. І впертюх таки досяг свого — ​у 1974 році його обрали сенатором від штату Огайо. Через 10 літ, у 1984-му, навіть спробував позмагатися за президентську булаву.

Було 8 кнопок, стало 200…

Ну а в 1998 році сенатор із 24-літнім стажем знову змусив США стояти на вухах — ​оголосив, що летить у космос. «Заради піару», — ​одразу ж звинуватили його опоненти. Соратники теж були ошелешені, бо який би ти здоровий не був, але насправді у 77 витримати кількаденний космічний політ ой як непросто. Мету затії, до речі, так і обґрунтували: перевірити, як немолодий організм перенесе такі навантаження. Адже в майбутньому, коли пілотовані кораблі із Землі полетять на інші планети, повертатись назад космонавти будуть через роки і десятиліття уже значно старшими.

Підготовка до польоту була дуже насиченою і непростою. Не тільки через великі фізичні навантаження. Уявіть, чого коштувало ковтнути таблетку із датчиком розміром із пробку для пляшки. Або спати із 42 датчиками, які підключені до голови. А космічний корабель?! Якщо у 1962 році астронавту треба було розібратись із 8 кнопками на панелі управління, то у 1998-му таких було уже 200! Плюс 5 комп’ютерів. Утім, і платили більше — ​не 12 тисяч доларів, як у 1962-му, а всі 135 тисяч. Хоча гроші тут, звісно, не головне.

Чи варто казати, що 29 жовтня 1998 року — у ​день польоту — ​Америка тільки про нього й говорила. Особисто подивитись, як у небо піднімається ракета, прийшли кілька сотень тисяч людей, включаючи президента Білла Клінтона. Лідер країни, до речі, був присутній на запуску вперше із 1970 року. Звичайно, американці пам’ятали катастрофу із «Челенджером», тому переживали за космічний корабель «Діскавері», який цього разу мав доставити астронавтів на орбіту. І є чого — ​у такій махіні два мільйони деталей… На щастя, не підвела жодна з них! Як і Джон із командою, записавши в історію космонавтики ще одну вражаючу сторінку…

І все ж — ​чого він туди, у той космос, ще раз поперся в такому віці? Щоб відповісти на це запитання, згадайте наших бабусів-дідусів, які пройшли голод та війни, але залишались внутрішньо сильними та благородними людьми, які знають, що таке добре і що таке погано. Інколи здається, що це люди з якогось особливого тіста. Таке воно — ​довоєнне покоління, і Гленн був яскравим його представником. Тож найбільш правдоподібною відповіддю на це запитання видається ось ця: «У 77 років полетів у космос просто тому, що він — ​Джон Гленн, який без вагань вірив у важливість своєї справи».

…Помер Джон Гленн (1921–2016) у 95-літньому віці в оточенні представників багатьох поколінь своєї великої родини.

Василь РОГУЦЬКИЙ

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.