Мультиплікатори вималювали бездоганну зовнішність героїв. За схожість міміки Тома і Джеррі з людською їх називають антропоморфними
Герої найвідомішого у світі мультфільму «Том і Джеррі» за 80 років не вимовили жодного слова
Історія про кота і мишу пережила звинувачення у расизмі й гідно вистояла перед тотальною комп’ютеризацією
Мультфільм у Радянський Союз потрапив разом із жуйкою, кока–колою та джинсами. Хто мав його на відеокасетах (по телевізору заокеанського продукту тоді ще взагалі не транслювали), ставав автоматично популярним. Та чого популярним? Крутим! Всі діти намагалися потрапити до такого товариша додому, аби вкотре переглянути веселу гонитву двох не то друзів, не то ворогів Тома та Джеррі. Історія їхніх взаємин і досі до кінця не з’ясована, адже кіт абсолютно не налаштований на те, щоб з’їсти мишу, однак вони постійно ведуть між собою своєрідні поєдинки.
Я й сама не раз гадала, в чому секрет популярності цієї анімації, якщо сюжет нехитрий: суперництво та підступні розіграші. Може, це вдало підібрані безпрограшні образи з типовими рисами характеру: хитра миша і розбишакуватий недалекий кіт? Аналогічний варіант зі схожим протистоянням мало і вітчизняне мультиплікаційне виробництво. Мова йде про наш «Ну, постривай!», який теж десятиліттями живе на екранах і досі є улюбленим у тисяч дітей.
Може, успіх криється в бездоганно вималюваній зовнішності Тома та Джеррі, яка не відлякує, не набридає? До речі, вигляд героїв не змінювався за весь час існування історії. Хіба невелика трансформація очікувала на кота. Він на початку нагадував справжнього вусаня, пересувався на чотирьох лапах і нявчав. Згодом Том став ходити вже на двох, читав книги, грав на музичних інструментах. У його біографії навіть є служба на морському судні. Джеррі натомість у деяких серіях хизується дипломом із педагогічною освітою.
«Том і Джеррі» має 7 статуеток «Оскар»! Серед серіальних мультиплікаційних персонажів — це абсолютний рекорд, який дотепер нікому не вдалося побити.
А може, увагу дітей стількох десятків поколінь привертає мовчанка героїв? Вони за час існування мультсеріалу не промовили ні слова! Творці картини Вільям Ханна і Джозеф Барбера виросли на німому гуморі Чарлі Чапліна і знали, що якісні жарти не потребують слів. Незважаючи на відсутність діалогів, робота над кожною серією займала кілька тижнів. Одна могла коштувати до 50 тисяч доларів, тому щороку їх виходило не так і багато. Зате анімація досі виглядає сучасною і не програє намальованим у комп’ютері мультикам.
Всі, хто хоча б раз бачив мультфільм, оберуть свій варіант секрету його успіху. А тим часом його світове визнання вражає: «Том і Джеррі» має 7 статуеток «Оскар»! Серед серіальних мультиплікаційних персонажів — це абсолютний рекорд, який дотепер нікому не вдалося побити. У 2000 році американський журнал Time назвав «Тома і Джеррі» одним з найбільших телевізійних шоу всіх часів.
Після такого успіху важко повірити, що мультфільм з’явився на світ внаслідок відчаю і кризи. Мультиплікатори намагалися повторити успіх конкурентів з їхнім надпопулярним Міккі Маусом. Від нудьги Ханна і Барбера, яким тоді було менш як по 30 років, почали роздумувати над новим форматом. Обом сподобалась ідея про гру в кішки–мишки з простим конфліктом, попри те, що подібне повторювалося раніше вже сотні разів.
І вже зовсім дивно виглядає історія про те, що «Том і Джеррі» затьмарений звинуваченнями в неполіткоректному зображенні людей не білої раси. Господинею Тома за сценарієм була покоївка–афроамериканка, яку не показували вище пояса. Це називали расистською карикатурою. Коли ці серії у 1960–х роках почали показувати по телевізору, деякі з подібних сцен вирізали.
