Коли знову осічка...
«Підемо, коханий, до сексопатолога і андролога…»
Якось, гортаючи старі блокноти, натрапила на записи бесід із Володимиром Гринчуком, на жаль, уже покійним «родоначальником» андрології на Волині, кандидатом медичних наук, автором численних публікацій про «чоловіче здоров’я». Захворювання органів сечостатевої системи, безпліддя, сексуальні розлади й нині залишаються серйозною проблемою для представників сильної статі. Тому й повертаємося до цієї делікатної теми
Чому у ліжку переслідують невдачі?
Чоловіки не люблять ділитися проблемами, що стосуються найінтимніших аспектів життя. Ті, у кого не все гаразд у цій сфері, навпаки, можуть вихвалятися «подвигами на сексуальному фронті». Ну, а більшість страждає мовчки, бо «за чаркою про це не поговориш — назвуть імпотентом».
Про те, що у подібних випадках треба йти до лікаря, причому до спеціально підготовленого фахівця — андролога (як у жінок — гінеколог) або до сексопатолога, знають далеко не всі. Перший лікує захворювання дітородних органів у чоловіків, другий допомагає, коли невдачі у ліжку ситуаційні, психологічні, спровоковані емоційним дисонансом подружніх стосунків. «Якби Єва постійно гризла Адама, то і вони не згрішили б», — пригадую, жартував колись Володимир Гринчук, до котрого йшли за порадою подружні пари, який успішно лікував хлопчиків із фімозом, проводив обстеження малюків у дитсадках і школах, аби запобігти у майбутньому дорослим проблемам.
На жаль, таких фахівців у нас обмаль. І це при тому, що нині до 50 відсотків чоловіків зрілого віку страждають від захворювань дітородних органів з порушенням плідності, а у сексуальних стосунках молодих людей бракує відповідальності, обізнаності, чистоти почуттів, взаєморозуміння.
Більшість цих бід бере початок з того віку, коли малюк ще під стіл пішки ходить. Психологи стверджують, що виховання хлопчиків потребує коректив.
— Чоловіки не плачуть, — чують вони з колиски, і виробляють звичку приховувати емоції, самостійно переживати стресові ситуації. У результаті — сорокалітні «здоров’яки» страждають від інфарктів, інсультів, депресій, алкоголізму, накладають на себе руки, передчасно йдуть з життя.
— Який ти мужчина, якщо не спроможний утримувати сім’ю? — чує син змалечку мамині докори на адресу батька.
У родинах, де її глава постійно терпить приниження, не може вирости певний своїх сил і гідності чоловік. Часто через це юнаки просто бояться створювати власну сім’ю, комплексують перед представницями прекрасної половини або навпаки, надто агресивно відстоюють право бути лідером.
У родинах, де її глава постійно терпить приниження, не може вирости певний своїх сил і гідності чоловік. Часто через це юнаки просто бояться створювати власну сім’ю, комплексують перед представницями прекрасної половини або навпаки, надто агресивно відстоюють право бути лідером.
Однією з найпоширеніших проблем, яка руйнує подружні зв’язки, є еректильна дисфункція — часткова чи повна втрата здатності до ерекції і її достатньо тривалого утримання. У таких випадках фахівці не радять ставити на собі хрест, гадати, що без сексу можна прожити, чи бігти шукати нові стосунки. Сексуальне збудження залежить від роботи мозку, гормонів, від того, що людина бачить, чує, відчуває, від роботи серця, судин та м’язів. Щось із цього переліку може порушитися, і в результаті не настане належне розширення судин в печеристих тілах пеніса.
Ерекцію можуть погіршувати серцево–судинні хвороби, клінічна депресія, збільшення простати і її запалення, зайва вага та діабет 2 типу. Критичним є вісцеральне ожиріння — тобто відкладання жиру не під шкірою, а між внутрішніми органами черевної порожнини. Іноді проблеми в ліжку спричиняє хвороба Пейроні — викривлення пеніса через поздовжнє ущільнення фіброзної тканини, яке робить ерекцію болісною чи неможливою. Негативно впливають і хронічні хвороби нирок, гормональні порушення, травми пеніса, хребта, простати чи куприка. А також куріння, зловживання алкоголем — як безпосередньо перед невдалим сексом, так і хронічно.
Крім хвороб, еректильну дисфункцію можуть спричиняти деякі ліки, зокрема препарати, які приймають при гіпертензії; антидепресанти; транквілізатори і рецептурні седативні засоби; препарати, якими лікують виразку.
Є також психологічні чинники, які накопичуються і погіршують стан після перших же ознак дисфункції. Це — брак сну, страх, що не буде ерекціі, тривожність, почуття провини через свою потенцію, низька самооцінка. Викликає невдачі й відсутність практики. Тривалі перерви сексуального життя і мастурбації призводять до погіршення потенції.
Лікарі стверджують, що в багатьох випадках еректильна функція може покращитися без медикаментозних стимуляторів збудження завдяки лікуванню чи запобіганню хронічних хвороб, наявності гармонійних стосунків між партнерами. Але парі потрібно звернутися до сексопатолога, андролога на консультацію, які за необхідності призначать ефективну терапію.
«Зіпсував життя жінці, а винен був я…»
Згадую анонімну «сповідь» одного з пацієнтів андролога. Чоловік років п’ятдесяти нервував, хвилювався і казав, що це буде його спроба покаятись перед першою дружиною, якій завдав багато страждань.
Він був на кілька літ старшим, потоптав уже трохи дівочого цвіту. Вона — цнотлива і юна мамина доня. Йому ночі видавалися надто короткими.
— Коли не прокинусь — ліжко рипить, — жартома нарікав швагро, натякаючи, що сестра з таким гарячим чоловіком швидко «розстараються» на потомство.
Однак поповнення сім’ї не відбулося ні через рік, ні через п’ять. Уже мали власне житло, усе в домівці й на подвір’ї, а лелеки вперто обминали їхню хату. Дружина ходила по лікарях, обстежувалася. Що більше давав грошей за консультації — то більше виявлялося причин безпліддя. Лікувалася, але все безрезультатно.
Давно помічено, що якщо вагітність не настає, то жінки першими йдуть на обстеження, аби усе з’ясувати. Чоловіки ж, здається, не допускають і думки про те, що вони можуть бути не здатні до зачаття.
— У своїх можливостях стати батьком я не сумнівався. Півсела молодиць «перелюбив», відбою не було. Через шість років, аби жінка відчепилася, поїхав до знайомого лікаря у поліклініку. Визнали здоровим, поспівчували, мовляв, з дружиною не повезло.
Після того він раз по раз згадуватиме ці слова. Спочатку подумки, а потім і вголос, з роздратуванням, з образою. Для кого старатися, для кого жити? Приходив додому пізно, напідпитку. Доступних знадливих жінок довкола нього завжди крутилось чимало. Вибирав, як правило, тих, хто мав дітей, пережив щастя материнства, бо видавалися чомусь бажанішими.
Згодом розлучився з бездітною дружиною й одружився з матір’ю–одиначкою. Усиновив пасинка, але мріяв про власну дитину.
У новому шлюбі вже п’ятий рік, а батьком так і не став. Врешті–решт, потрапив на прийом до андролога. Після ретельного обстеження фахівці прийшли до висновку, що «винен» все ж чоловік. Причина його бід — мала кількість активних сперматозоїдів у спермі, через що дружині довелося вдатися до штучного запліднення,
— Мучить совість, що змарнував молодість першій жінці, яка й досі самотня. Вона була тихою, спокійною. Може, якби мала бойову вдачу, то знайшла б спосіб довести, що діло у мені, — зітхнув співрозмовник, закінчивши розповідь.
Випадок, на жаль, не поодинокий. Давно помічено, що якщо вагітність не настає, то жінки першими йдуть на обстеження, аби усе з’ясувати. Чоловіки ж, здається, не допускають і думки про те, що вони можуть бути не здатні до зачаття.
Основними причинами безпліддя у мужчин є вроджені особливості розвитку статевої системи; генетичні захворювання; ендокринні порушення; інфекційні захворювання; варикоцеле (варикозне розширення вен мошонки); прийом деяких препаратів (в тому числі антибіотиків і аспірину); шкідливі звички; еректильна дисфункція та інші.
Багато хто вважає, що чоловікові достатньо здати спермограмму. Але цей аналіз може тільки підтвердити наявність проблеми. Також слід провести дослідження на виявлення захворювань, що передаються статевим шляхом, зробити УЗД органів малого тазу, пройти гормональне обстеження. Ну а ще — важливо піти до кваліфікованого лікаря, який грамотно оцінить ситуацію і допоможе знайти вихід.
Оксана КРАВЧЕНКО
