Фокусуєтеся на позитивних сторонах життя.
Якщо світ видається немилим…
У кожного бувають дні, коли на душі важко й ніщо не тішить. Як вийти з такого стану? Американський нейробіолог Алекс Корб ділиться своїми міркуваннями з цього приводу
1.Згадайте щасливі моменти життя
Якщо ви захандрили, поставте собі одне важливе запитання: «За що я вдячний долі?». Невже це матиме біологічний вплив на мозок? Так, ви запустите процеси, що призводять до підвищення рівня серотоніну, гормону радості. Коли думаєте про те, за що вдячні долі, ви фокусуєтеся на позитивних сторонах життя. Ця проста дія підвищує вироблення серотоніну в передній поясній корі мозку.
2. Озвучуйте свої негативні почуття
Вам погано? Дайте визначення свого стану. Що це: смуток, тривога, образа? Цього достатньо, щоб почуватися краще! В одному дослідженні учасникам показували фото людей з різними виразами облич і заміряли реакцію мозку. Як і очікувалося, мигдалина реагувала на зображені емоції. Але коли учасників просили охарактеризувати ці почуття, у них активізувалася інша частина кори мозку, а активність мигдалини падала. Іншими словами, озвучення емоцій знижує їхній вплив на людину.
3. Прийміть рішення
У складних ситуаціях ми вагаємося, сумніваємося, мучимося через невизначеність. Врешті-решт зважуємося на щось і відчуваємо полегшення. Це не випадковість. Нейробіологія доводить, що прийняття рішень знижує занепокоєння і тривожність.
Озвучення емоцій знижує їхній вплив на людину.
Ми усвідомлюємо наміри і встановлюємо цілі, що здійснює позитивний вплив на префронтальну кору мозку, знімає тривогу і хвилювання. Крім того, знижується активність тієї частини мозку, яка зазвичай схиляє нас до негативних імпульсів і дій. Змінюється наше сприйняття світу, що допомагає знайти вихід і заспокоїти лімбічну систему.
4. Не уникайте контактів
Коли нам погано, ми стаємо відлюдькуватими, відмовляємося спілкуватися з друзями, близькими. І це велика помилка. Експерименти засвідчили, що на відсутність контактів з іншими людьми мозок учасника реагував так само, як на фізичний біль. Тобто він сприймає відторгнення приблизно так, як зламану ногу. Тож соціальне усамітнення, що діє на передню поясну кору і центральну частину мозку як подразник, погіршує стан і призводить до депресії. А ось тактильні відчуття — обійми, потиск руки, погладжування плеча — впливають дуже позитивно.
