Непокарані майданівці та мрія жити в правовій державі
Олег КРИШТОФ, редактор відділу інтернет-новин «Газети Волинь»
Якби ця історія стосувалася містики, їй-богу, була б веселішою. Нещодавно зіткнувся з потойбіччям, зміг там добре усе роздивитися — й не на жарт налякався.
Є у мене хороший товариш. Відстань нас трохи розділила, але завжди радий його бачити, й думаю, що це взаємно. Хлопець талановитий. Колись здавалося, що завдяки музиці або своїм текстам стане знаменитим, утім не склалося, заробляє на будівництві в ЄС. Для мене не було секретом, що він трохи опозиційний, але мені ледве вдалося себе опанувати, коли його ротом заговорила... Скабєєва. Як у Польщі в нього вселилася головна російська пропагандистка – сказати важко, але риторику цієї, пробачте, людини він повторив ледь не дослівно. Основна теза: «У всьому винен Майдан». А тепер цитата: «Які герої? Для мене це жертви. На моїх очах створили міф про «Небесну сотню», і я маю на це повестись? Вибачте, нам не по дорозі. Щиро шкода всіх загиблих: всіх майданівців і всіх беркутівців, вони є жертвами політичних маніпуляцій. Тоді було вбито більше 10 правоохоронців. Це мирний майдан?».
Мій співрозовник дуже образився, коли я його назвав патріотом РФ, він навіть не зразу погодився, що Революція була де-факто антиросійською.
Чи він не бачив розстрілів? Чи думає, що майданівці самі себе вбивали? Чому людей, які виносили під кулями поранених і загиблих, не вважає героями? Ці запитання розбиваються об дивовижно викривлену логіку.
Втім, таке бачення нашої зовсім недавньої та дуже болючої історії сформувалося не на порожньому місці: «українські блогери-патріоти» роками доволі талановито переповідали інформацію з російських методичок. І якщо на росТБ спокійно закликають бомбардувати наші міста, то цим «незалежним експертам» потрібно добре повикручуватися, щоб ту ж ідею вкласти в голови українців.
Мій співрозовник дуже образився, коли я його назвав патріотом РФ, він навіть не зразу погодився, що Революція була де-факто антиросійською.
Чоловік щиро вірить, що тоді, після диктаторських законів і Харківських угод, в Україні могли бути вибори: «Не треба революцій, майданів, живіть за законами, добивайтесь вирішення усіх питань у правовому руслі». Чого ж не додумалися до цього?
Сумно лише, що і нині, після Революції гідності, якби Президент Зеленський вирішив продати Україну Путіну, Печерський суд чи який інший визнав би це рішення законним. Бо як не було того «правового русла», так і нема, але є простір для маніпуляцій 5-ї колони, бо «Майдан стояв за свободу слова, тому не затикайте нам рота»...
Мій товариш каже, що їх таких багато, і я йому вірю. І це страшно, особливо в епоху «Какая разніца».
