Заради медицини все життя грала роль чоловіка
Марґарет Енн Балклі (1795–1865) нині вважають першою жінкою-лікарем у Британії. Але слава успішного військового хірурга дорого коштувала представниці прекрасної статі…
Мундир і чоботи замість красивих суконь
Майбутнє світило медицини народилося в Ірландії. Батько Марґарет був крамарем, продавцем овочів. Усі надії він покладав на сина, а не на своїх дочок. Але той заклав майно родини й «прогорів», тож Балклі залишилися без засобів для існування. По допомогу довелося звернутися до материного брата — художника Джеймса Баррі.
Юна Марґарет, проживаючи в домі свого дядька, мала змогу спілкуватися з багатьма творчими, неординарними людьми, що й вплинуло на формування її поглядів. Дівчина багато читала, цікавилася природничими науками. Вона мріяла стати лікарем, до того ж необхідно було думати, як поліпшити фінансові справи сім’ї, а жінці і те, й інше здійснити було непросто, якщо не сказати — неможливо. Ймовірно, спонукала до обману ще й така обставина: у підлітковому віці дівчина завагітніла. Це ретельно приховували, дитину, яка народилася, матір Марґарет видавала за свою дочку. Очевидно, саме тоді й виникла в юній зламаній душі авантюрна ідея, завдяки якій дівчина намагалася вирватися з полону безрадісного життя.
Оскільки була ледь за 150 см заввишки, взуття замовили з дуже товстою підошвою, а щоб чоловічий костюм лежав краще, дівоче тіло обмотували рушниками.
Незабаром дядько помер, залишивши спадок, і Марґарет вирішила взяти його ім’я — Джеймс Баррі, щоб здобути освіту. Тоді вступати до університетів жінкам було заборонено, тож дівчина вмовила матір, аби та допомогла з перевтіленням у чоловіка. Оскільки була ледь за 150 см заввишки, взуття замовили з дуже товстою підошвою, а щоб чоловічий костюм лежав краще, дівоче тіло обмотували рушниками. Видавав голос, але це пояснювали юним віком обдарованого студента. До того ж Марґарет, аби приховати правду, навчилася лаятися й вдаватися до грубощів.
Так у 1810 році вона вступила на медичний факультет Університету Единбурга, вивчилася і зробила досить успішну професійну кар’єру, зважившись на службу в британській армії. Спочатку Джеймс Баррі був призначений на посаду помічника санітарного лікаря у госпіталі в Челсі, а потім перейшов у Королівський військовий госпіталь в Плімуті, де міг асистувати хірургам, а потім і самостійно оперувати.
Пройшовши військову підготовку, молодий офіцер із не зовсім чоловічими рисами обличчя й делікатною статурою в 1816 році був відряджений у Південну Африку з рекомендаційним листом до губернатора, генерал-лейтенанта Чарльза Генрі Сомерсета. У того якраз важко захворіла улюблена дочка, якій лікарі в Кейптауні не давали жодних шансів. Баррі взявся виходжувати недужу і вона дивним чином позбулася проблем зі здоров’ям. Це допомогло стати другом сім’ї губернатора і його особистим лікарем. Подейкували, що зі своїм покровителем Баррі мав не просто ділові, а дуже теплі й щирі людські стосунки, припускають, той знав, що має справу з жінкою.
У 1822 році Сомерсет призначив свого улюбленця-лікаря колоніальним медичним інспектором британських шпиталів у Південній Африці. Це було надзвичайним стрибком у кар’єрі.
Військовий хірург рятував породіль і дітей
Очевидно, жіноче начало все ж іноді брало гору. Джеймс Баррі, висококласний професіонал, офіцер, дуелянт, з яким боялися стрілятися, бо він був відчайдушним і безстрашним, цікавився не властивими для його фаху питаннями хірургії. Зокрема, він ще у 1826 році у Кейптауні провів перший на континенті успішний кесарів розтин. Пологи були складні, й породілля опинилася на порозі смерті. Завдяки хірургу і мати, й дитина вижили. Це сталося за сім років до того, як подібну операцію вперше зробили у Великобританії.
Він лікував солдатів, допомагав місцевим жителям, справлявся з найважчими випадками, які колеги вважали безнадійними. Це було нелегко. Упродовж багатьох літ вірний чорношкірий слуга щоранку подавав йому шість чистих рушників, допомагав перев’язати ними груди й підкладав під плечі…
Джеймс Баррі закінчив службу у званні генерал-інспектора, що було досягненням і за чоловічими мірками. У 1857 році його відправили на пенсію через проблеми зі здоров’ям, він повернувся в Лондон, де згодом помер від дизентерії.
Відкрила правду про доктора Баррі тільки його смерть. Незважаючи на те, що в заповіті він просив кремувати тіло без традиційної підготовки, жінка, яка споряджала покійного, вирішила все ж його обмити. Тоді й виявилося, що Джеймс Баррі — зовсім не той, за кого себе видавав.
Зам’яти справу було непросто, в газеті The Manchester Guardian написали: «Неймовірно, але факт: жінка протягом 40 років була офіцером британської армії, брала участь в дуелях і не раз кидала подібний виклик, мала офіційну медичну освіту і диплом, а також досягла популярності як оперуючий хірург!»
Але колеги, близькі покійного заявили, що ким би Баррі не був, він все одно чудовий хлопець, і доктор був похований з військовими почестями як чоловік.
Майже через сто років історики знайшли в архівах свідчення того, що Джеймс Баррі насправді був жінкою — дочкою крамаря, племінницею відомого ірландського художника. В Кейптауні виявили листи, частина з яких була підписана ім’ям Баррі, частина — Марґарет Енн Балклі. Графологічна експертиза довела, що їх писала одна й та ж людина. Але на надгробку на могилі досі залишається напис: «Доктор Джеймс Баррі, Генеральний інспектор лікарень».
Та це не завадило визнати Марґарет Енн Балклі першою жінкою — військовим хірургом.
Оксана КРАВЧЕНКО