На місці амбулаторії — ​купа дров, а з хворими нема де подітися

Далеко не все у медицині так, як у телевізорі

Завідувачки амбулаторії Вікторії Яцинюк того дня на місці не застали, вона поїхала приймати хворих у Купичів, де з кадрами гірше, ніж у Лукові. Кажуть, там і житлом молодих спеціалістів планують забезпечити, і умови праці кращі, а лікувати людей нема кому. Тому очільник Луківської ОТГ Анатолій Климук про своїх медиків розповідав з великою повагою і вдячністю:

— Спілкувався вчора з Євгенією Тимофіївною Нечипорук, нашим дуже досвідченим педіатром, яка вже третьому поколінню місцевих жителів надає допомогу. В розпал ГРВІ та грипу до неї за день, буває, приводять до 80 діток. А тимчасові приміщення, де лікарі працюють уже більше року, не пристосовані, доводиться заповнювати картки ледь не на коліні. Тому треба вклонитися медикам за терпіння.

 Обслуговуємо понад 5 тисяч осіб, звертаються мешканці не тільки з навколишніх сіл, а й навіть із Любомльського району.

У маленьких сінцях старої хати, де стояли в черзі хворі, повернутися ніде. Хтось кашляє, чхає, а 4-місячного Ярославчика мама принесла, щоб зробити щеплення. Роздягає хлопчика вже у кабінетику педіатра, там сьогодні добре натопили грубку. Малюк, побачивши Євгенію Тимофіївну, тягне до неї рученята.

— Ну як відмовиш таким пацієнтам! Підписала 900 декларацій, як передбачено, а діток у нас більше тисячі. Вірю, що колись таки будуть для малечі нормальні умови, — ​не втрачає оптимізму жінка.

Сімейний лікар Тетяна Франчук якраз укладала угоди з подружжям Миколи й Любові Гузів із села Тупали. Пенсіонери пояснюють, що затягнули з цією справою, бо добратися до амбулаторії їм непросто, автобус до Лукова не курсує.

— Мусили найняти чоловіка, який має свою машину. Чули, що без декларації навіть довідку про смерть не видаватимуть. А лікуватися сільським жителям тепер трудно. Самі бачите, не все у медицині так, як у телевізорі показують. Хіба ж у такій тисняві можна людей приймати!

Частина працівників амбулаторії «квартирує» в будинку з вивіскою «Денний стаціонар». Згідно з документами, він на 12 ліжок, але довелося переселитися в одну кімнату, де ледь втулили 5. Під крапельницями застали двох пацієнток, які запевняли, що зранку всі місця були зайняті.

— Лежать упереміш і жінки, й чоловіки, ніхто про зручності не думає, головне, що допомогу надають якісну, — ​дякувала медсестрам жителька Лукова Віра Приймак.

— Обслуговуємо понад 5 тисяч осіб, звертаються мешканці не тільки з навколишніх сіл, а й навіть із Любомльського району. Працівники стараються. Одержали дещо з необхідного медичного обладнання. Головне, щоб нам амбулаторію врешті-решт зробили, — ​висловлювала заповітну мрію всього колективу старша медсестра Наталія Книш.

До осені можна збудувати, аби тільки гроші дали

Чимале подвір’я колишньої Луківської лікарні тепер має інший вигляд, аніж три роки тому. На місці старої амбулаторії — ​купка спорохнявілих дощок, які йдуть на дрова. Усе інше будівельне сміття вивезли, тільки фундамент видніється. Під час попереднього приїзду нам тут розповідали, що з 2014 року, відколи почули про програму Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», не втрачають надії мати сучасний медичний заклад. Підготували проєкт, багато разів його довелося поновлювати. Коштів на реконструкцію приміщення не виділяли, але й не відмовляли, просили почекати.

 — Усього було: і дах протікав, що після дощу карточки хворих мусили сушити, і стелі ліпили, щоб на голову не сипалося, і вікна міняли, щоб не дуло. Потім вирішили пластиковою вагонкою кабінети оббити, бо не було іншого виходу. Своїми силами все робили, а гроші на матеріали у жителів селища просили, — ​розповідала сімейна медсестра Надія Штань.

Нині жінка лише зітхає:

— Тоді було тяжко, а тепер і зовсім біда. Більш як рік працюємо одне в одного на голові.

— Спочатку готували проєкти на реконструкцію будівлі. Це приміщення колишньої поліклініки, зведене з дерева зі старих дядьківських клунь. Почали роботу, а воно все валиться, пішли тріщини стінами. Стало зрозуміло, що ремонту не підлягає, все одно впаде. Оцей корпус, що збоку (там із 1913 року була лікарня), під час реорганізації віддали управлінню соціальної політики під будинок для престарілих. Якби в ньому зробили амбулаторію, то ми б лиха не знали, — ​зітхає селищний голова.

Отже, реконструювати вже нема чого, потрібно починати нове будівництво. Це стало зрозуміло рік тому. Ситуація вимагала швидкого реагування і підвищеної уваги до цього об’єкта. Натомість минулоріч на нього було виділено всього 200 тисяч гривень на демонтаж аварійної споруди.

Відомо, що в області в рамках проєкту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» будівельні роботи проходять у 32 амбулаторіях. Через несвоєчасність та недостатність фінансування торік частину закладів не здали в експлуатацію. А 30 вересня 2020-го, згідно з угодою про позику, підписаною між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, завершується реалізація згаданого проєкту. Народний депутат Ірина Констанкевич з цього приводу зазначає: «Ситуація ускладнюється й тим, що у Законі «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір цієї субвенції для Волині становить лише 112 млн грн. При цьому потреба для повного завершення обласного субпроєкту, враховуючи зменшення фінансування у 2019 році, — ​майже 183,5 млн грн».

Дай Бог, щоб запити народного депутата, що вимагає знайти кошти для поліпшення стану волинських амбулаторій, були почуті. Ну а Луківська селищна рада, як розповідав Анатолій Климук, на умовах співфінансування давно виділила свою частку — ​10% від вартості будівництва, — ​та гроші марно цілий рік пролежали.

— Ми все ж сподіваємося на краще. В управлінні капітального будівництва кажуть почекати до початку квітня. Громаді нова амбулаторія вкрай потрібна, адже у багатьох селах ФАПи не діють, фельдшерів нема. До осені цілком реально звести приміщення, аби тільки гроші дали, — ​розмірковує голова.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.