Молодуха

Десь у середу чи у вівторок

У самісінькім центрі села

Молодичка (так років під сорок)

В сукні кольору вишні ішла.

 

Пахли вишнею коси і губи,

Пахли стежка, повітря, земля...

— Ич, яка! То не жінка, то згуба, —

Філософствував хтось іздаля.

 

Ну а хтось аж шипів:

—Че-пу-ру-ха!

Вже ж, здається, не молода...

Сорок років, а все в молодухах,

Ані честі тобі, ні стида!

 

— Мо’, й сніданку іще не варила...

Мо’, з суботи холодний димар...

А вже сукню яку насадила!

А вже губи червоні, як жар!..

 

Ранок вуха прикрив соромливо,

Час спинився у центрі села:

Йшла дорогою жінка красива,

В сукні кольору вишні ішла.

Євгенія НАЗАРУК

с. Лище, Луцького району.