Старенька на лікарів скарги не писала.
83–літня Ксенія Дідух порозмовляла з Богом — і повернулася з того світу
Дві бригади медиків визнали її мертвою
Цю неймовірну історію не інакше як дивом не назвеш. Літня жителька селища Стрижівка, що на Вінниччині, ввечері почувала себе добре. Ксенія Дідух зварила каструлю борщу, аби було що їсти на кілька днів. Проте вранці їй стало зле.
— О пів на сьому почала задихатися, — згадує Ксенія Прокопівна, — лице посиніло. Постукала до сина, який живе у другій частині будинку, щоб викликав «швидку». Пішла до себе. Лягла і втратила свідомість.
Медики, які прибули, повідомили рідним, що нічим зарадити не можуть. Мовляв, бабуся вмирає.
— Щось укололи їй, — розповідала донька Тетяна. — Почекали 15 хвилин, мати ознак життя не подавала. Вони й поїхали. Я стою і думаю, як мама може бути мертва, коли в грудях все клекоче і вона видихає.
Попри твердження медиків, що бабуся у стані агонії, а те клекотання не що інше, як останній подих (мовляв, виходить повітря з легень), жінці не хотілося вірити у смерть найріднішої людини. І, схоже, пані Ксенія вмирати не збиралася. Виглядала наче жива. Та й лоб, кажуть родичі, був начебто теплий. Медики, яких знову викликали, зробили повторну кардіограму. На апараті була пряма лінія, що свідчило про відсутність серцебиття, пульс і тиск не прослуховувалися. Рідні викликали поліцію, яка разом із медпрацівниками о 13.50 констатувала біологічну смерть, і почали готуватися до похорону: замовили молебень, поминальний обід. Але о сьомій вечора лице «небіжчиці» потепліло. Лікар третьої бригади «швидкої», яка прибула, теж не прощупав пульсу.
— На кардіографі була пряма лінія, — розповідала донька бабці Ксенії, — але почав запускати серце. За пів години мама стала приходити до тями. Годину її реанімували, потім відвезли до лікарні.
Жінка розповідає, що пам’ятає усе, що діялося навколо неї, коли лежала «мертва». Мовляв, бачила суєту, але сказати нічого не могла.
У приймальному відділенні жінка остаточно отямилася, навіть сказала, як її звати. Їй пояснили, що вона була в стані клінічної смерті чи комі. Як з’ясувалося згодом, у старенької виявили тромбофілію лівої артерії, інсульт і двостороннє запалення легень.
Бабуся відлежала дев’ять днів у реанімації і повернулася додому. І тиск, і серцебиття — в нормі. Жінка розповідає, що пам’ятає усе, що діялося навколо неї, коли лежала «мертва». Мовляв, бачила суєту, але сказати нічого не могла. А ще, зізнається, розмовляла з Богом.
— Просила в нього за покійного батька, аби послав йому благодать, — каже старенька. — Але розплющила очі — наді мною стоять люди в білому. Думала, що то ангели, а то лікарі.
У Вінницькій районній лікарні, де рятували пацієнтку, не можуть пояснити, як жінці вдалося «воскреснути із мертвих». Стверджують, що їхні колеги діяли професійно, по протоколу. Ввели потрібні медикаменти, але апаратура не показала ознак життя. На жаль, вона ще не настільки досконала, як хотілося б. Та й людський організм — велика таємниця. Його ресурси невідомі медицині. А ось бабуся Ксенія своє «воскресіння із мертвих» дивом не вважає. Каже, що ще, певне, не прийшов її час. Старенька особливо вдячна медикам третьої бригади «швидкої», котрі повернули її з того світу.
— Мені ще хочеться пожити, — розповідає, — щоб дочку побачити. Вона в Росії, чотири роки не приїжджала в Україну.
Старенька чекає, коли потепліє, можна буде вийти на город, бо ж за день перед тим як «померти», попросила дітей, аби купили їй насіння кабачків, моркви і кавунів. Городину жінка вирощує власноруч і продає у Вінниці на ринку. Треба ж мати якусь копійку до пенсії.
Джерело: Моя Вінниця, ВіТТА, «Газета по–українськи».
