«Не вірте порадам диванних експертів!»
Чи допоможе при коронавірусі медова ванна?
Якщо через років надцять онуки запитають мене, а як же жилося при пандемії, я обов’язково розповім їм про «листи щастя». Скажу: «То був такий час, дорогі мої, коли люди мусили вчитися бути детекторами брехні. Бо раптом з’явилася, як казала знайома бабуся, «купа ікстрасенсів»
Сусідка переслала отриманий на телефон лист про те, що при загрозі коронавірусу обов’язково треба їсти більше меду. Цитую з усіма помилками невідомого автора: «За статистикою охорони здоров’я Китаю, медпрацівники з’ясували, що жодна сім’я бджолярів у Китаї та Італії не захворіла від вірусу…». Це ж треба — працюють в Азії, а знають ще й про європейську Італію! Та й що за охорона здоров’я — міністерство чи підпільне псевдо двірника в лікарні? Найкумедніші в тому «листі щастя» настанови. Ось одна: повісьте на всі стіни в домі разом з часником бджолині полотнини. (Вже й часник з’явився!) А ще, пишуть, добре приймати медові ванни при температурі 40–50 градусів. Є також дуже схожий порадник про рятівний лимон. Цього разу про українців вирішила подбати китаянка–студентка медичного університету. Зміст її «послання» в переказі такий: будете їсти гарячі лимони, жоден мікроб вас не візьме. А ще — як передасте це іншим людям, то врятуєте і їх життя!!!
Найстрашніше, що поміж тими «медово–кислими» порадами ані словечка нема про ізоляцію й чисті руки. Нема очевидного й найголовнішого для профілактики. Наче хтось дуже хоче забити баки дурницями, ще й спонукає, щоб оте активно поширювали. Такі дописи називають «листами щастя» чи «чарівною таблеткою» не випадково. Їх вдячно сприймають ті, хто не вірить у силу самогігієни, хто сумнівається в інформації від влади і шукає ще чогось, 100–відсотково помічного.
Хто продукує ті незугарні порадники? Навіщо? Про це розпитала в Антоніни Євтодюк, психологині з Луцька, кандидатки філософських наук, доцентки, яка на телефон нині теж отримує їх регулярно. Вона каже, що не відомих нікому «експертів» зараз дуже багато розплодилося: «Коли говоримо про профілактику поширення коронавірусу, то довіряти випадковим порадникам я не рекомендую. Ніхто ліпше не порадить, як спеціаліст. Маю на увазі сімейних лікарів, фахівців, які відповідають на спеціальних гарячих лініях. Є державні сайти. (На жаль, в українців «прошита» тотальна недовіра до влади ще з часів Чорнобиля, коли людям не розповідали правди). Зрештою, можна просто звернутися до знайомих лікарів, щоб переконатися, чи це корисно і чи дієво їсти побільше меду й лимонів. Кажуть же: «Ілюзія безпеки ще більш небезпечна, аніж загроза чогось». Пані Антоніна упевнена: зараз не тільки коронавірусна пандемія, а ще й інформаційна. Надміру різних вістей. Психологиня наголошує: «Я би радила скептично ставитися до всього, що йде з неперевірених джерел. Виділяйте головне: максимальна самоізоляція, повноцінний сон, збалансована їжа, фізична активність. Цим не треба легковажити».
Я би радила скептично ставитися до всього, що йде з неперевірених джерел. Виділяйте головне: максимальна самоізоляція, повноцінний сон, збалансована їжа, фізична активність. Цим не треба легковажити.
Антоніна Євтодюк вважає, що малопомічні листи про нібито порятунок пишуть марнославні. «Це особи, які люблять бути «істиною в останній інстанції». Зараз їхній час. А нам же всім сьогодні хочеться, щоб хвороба нас оминула. Це логічно. Раціонально також, що мед корисний, і лимон теж, і Земля кругла. Людина прочитала, з цим погодилася і наступне речення вже з більшою довірою сприймає. Ці ж, які поширюють поради, не несуть за те ніякої відповідальності. Тільки той, хто виконуватиме ці рекомендації, відповідатиме і за себе, і за найближче оточення. Приміром, апітерапія (лікування медом) точно підійде не всім, бо є люди з алергією».
Як психологиня пані Антоніна рекомендує дуже тривожним людям зміцнювати психологічний імунітет (який проявляється у думках, настрої). Від нього залежить фізичне самопочуття. Вона радить не заганяти себе у хворобу: «Де наша увага — там наша енергія! Подумаймо, як можна покращити свій настрій. Я маю кілька власних лайфхаків (винаходів), які мені завжди допомагають. По-перше, я стала більше молитися. Це заспокоює, дає можливість не почуватися самотньою в цьому хаосі. По–друге, коли розумію, що виснажилася від надміру інформації, я вимикаю соцмережі — милуюся небом, сонечком. Добре дивитися в далечінь, спрямовувати думки на щось хороше, помріяти».
Домовляйтеся з близькими й зі знайомими, що по телефону не будете «накручувати» одне одного на тему «усе погано». Неспокій, панікерство таки передаються по дротах. Психологиня радить зважувати, що кажете людям у трубку: «Той, хто слухає, не є фахівцем, і його теж може накрити раптово подвоєна тривога. В результаті і людині, яка говорила, погано, й тій, котра слухала. Тож «згорніть» розмову й запитайте себе, що зараз конкретно мені загрожує? Нічого. Можна покластися у цій ситуації на волю Божу, енний раз помити руки, випити смачного чаю. Заїдати неспокій не варто, бо їжа, яку споживаємо в стані стресу, не засвоюється… Кажуть, добре допомагає прибирання, якісь інші механічні дії. Можна пограти у настільні ігри всією сім’єю. Чого точно не варто робити, то зловживати алкоголем, пити заспокійливі, ліпше вже зателефонувати фахівцеві (лікареві, священникові) і порадитися. Головне, що ці люди відповідають за свої поради: не просто транслюють набір слів і букв, а зважують казане!
Тож підсумую, дорогі люди, з медом житимуть ті з нас, хто дбає про лій у голові.
